Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей розвитку життєстійкості як особистісного ресурсу, що дозволяє ефективно протистояти існуючим труднощам та загрозам, зберігаючи при цьому психологічне благополуччя. Висунуто припущення, що перешкодою для повноцінного розвитку складових життєстійкості у молодих людей є наявність у них дисфункціональних переконань – набутих ще в дитинстві установок, що виступають перманентним джерелом негативних емоцій, хронічного стресу, а отже, являють собою вектор, протилежний переконанням життєстійкості. У статті відображено результати емпіричного вивчення зв’язків між атитюдами життєстійкості студентів першокурсників та їх дисфункціональними переконаннями. Виявлено, що у більшості випадків достатньою мірою розвинена життєстійкість поєднується із відсутністю яскраво виражених негативних когнітивних схем. Виключенням є студенти, у яких зафіксовано низькі показники розвитку всіх складових життєстійкості: вони демонструють всі види виражених дисфункціональних переконань. Встановлено, що найбільш міцним є зв’язок між життєстійкістю та когнітивною схемою «Схвалення» – залежність емоційного благополуччя від думки інших активує захисні поведінкові реакції уникнення, які суперечать змісту атитюдів життєстійкості. Отримані результати можуть бути використані для побудови ефективних програм розвитку життєстійкості студентів через усвідомлення ними активних дисфункціональних переконань.
The article is focused on highlighting the psychological features of students’ resilience development. The concept of resilience is viewed as a personality resource that allows to effectively resist life difficulties and threats while preserving one’s psychological wellbeing. The assumption is made that the barrier for the young people to fully develop their resilience is the dysfunctional attitudes. Those cognitive schemes acquired in childhood appear to be the source of negative emotions and permanent stress and show the vector opposite to resilience attitudes. The article presents the results of the empiric study of the correlation between first-year-students' attitudes of resilience and their dysfunctional cognitive schemes. It has been found that in the majority of cases sufficiently developed
resilience is combined with the absence of manifested negative dysfunctional attitudes. The exception are the students who have low level indexes of all the resilience attitudes: they demonstrate all types of distinctly shown negative cognitive schemes. Installed that the mostly manifested correlation is between the resilience and the dysfunctional attitude “Approval”: the more one is independent of other people’s opinion, the better their commitment, control and challenge are manifested. Instead one’s emotional wellbeing dependency from other people’s opinion activates protective behavior patterns of avoidance, which contradicts the content of the hardiness attitudes. The results of the research can be used to build up a program of the students’ resilience development via bringing to consciousness their active dysfunctional attitudes.
