The article outlines the importance of physical education and sports for children with special needs and describes the personal experience of using bocce as a means of mental development of children and their active socialization, because adaptation to life in real conditions is the main goal of the educational process for this category of pupils.
We found that exercises and tasks while studying bocce game that involved the development of psychological stability and emotional endurance, as well as active interaction with each other and the coach, were the most effective for improving the psycho-emotional state of children with inclusion, as well as building skills establishing social relations with other participants of the educational process.
The results of the presented research allow us to declare the effectiveness of bocce classes as a means of increasing motor capabilities and improving rehabilitation and integration of children with special needs.
В статті окреслено значення фізичного виховання і спорту для дітей з особливими потребами, зокрема описано власний досвід використання боччі як засобу ментального розвитку дітей та їх активної соціалізації, адже саме адаптація до життя в реальних умовах є головною метою виховного процесу для даної категорії вихованців. Аналізуючи сучасну літературу доведено, що наразі відсутня достатня теоретична база та дієвий досвід розв’язання означеної проблеми. Існують лише окремі дослідження, що містять аналіз загальних підходів до реабілітації дітей та молоді з особливими потребами. Визначено, що власне фізичному вихованню і спорту належить важлива роль в інтегруванні дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України, і є одним із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики. Виявлено, що на початок експерименту в дітей, що брали участь у дослідженні, спостерігався пониклий настрій та низький морально-емоційний фон. Саме тому було серед інших ігрових видів адаптивної рухової рекреації було обрано саме боччу, адже вона вже знайома вихованцям даної групи, наявною є матеріальна база, також даний вид фізичної активності є доступним для кожного з учасників виховного процесу. Під час складання представленої програми враховувався емоційний стан дітей, їх морально-вольові якості, індивідуальні особливості та нюанси взаємодії одне з одним та з тренером. Нами було виявлено, що вправи та завдання, які передбачали розвиток психологічної стійкості та емоційної витривалості, а також вправи на спілкування та ефективну взаємодію одне з одним та тренером, були найбільш ефективними для покращення психо-емоційного стану у дітей з інклюзією, а також формування навички встановлення соціальних відносин з іншими учасниками виховного процесу задля досягнення спільної мети.
Результати представленого дослідження дозволяють заявити про ефективність занять з бочча як засобу підвищення рухових можливостей та покращення психоемоційного стану дітей з інклюзією та є успішним інструментом запровадження соціальної адаптації, оздоровлення та інтеграції дітей з особливими потребами.