У статті представлено моніторинг індивідуальних детермінант фізичної працездатності та адаптації серцево-судинної системи до субмаксимального навантаження чоловіків різних вікових груп при старінні. У експериментальному дослідженні взяло участь 86 чоловіків, а саме: 1-а вікова група: 18-19 років (n=30); 2-а вікова група: 60-71років (n=31); 3-а вікова група: 72-76 років (n= 25). Аналіз результатів дав можливість узагальнити дані науково-медичної літератури у галузі досліджень фізичної працездатності чоловіків похилого віку. Встановлено, що субмаксимальна фізична працездатність у чоловіків вірогідно знижується при старіння. Проаналізовано, що при біологічному старінні погіршується адаптація серцево-судинної системи до субмаксимального фізичного навантаження. Методом парної кореляції визначено коефіцієнти взаємозв’язку індивідуальних детермінант фізичної працездатності з хронологічним віком, що узгоджуються з результатами інших авторів. Доведено, що фізична працездатність є інструментом оцінки змін адаптаційних можливостей організму, який відображає кардіоваскулярний аспект здоров'я. Обґрунтовано, що індивідуальні детермінанти фізичної працездатності необхідні для моделювання толерантності фізичного навантаження, профілактики захворювань серцево-судинної системи, оцінки ефективності для вибору реабілітаційних програм стосовно чоловіків цільових груп.
The article presents the monitoring of individual determinants of physical capacity of men of different age groups during aging. The purpose of our study was to find out the individual determinants of physical performance and adaptation of the cardiovascular system to submaximal physical exertion in men of different age groups. 86 men took part in the experimental study, namely: 1st age group: 18-19 years old (n=30); 2nd age group: 60-71 years old (n=31); 3rd age group: 72-76 years old. (n = 25). Physical capacity was determined according to the generally accepted method with the calculation of the absolute and relative values of PWC170 according to the submaximal age level. It has been established that submaximal physical capacity in men likely decreases with aging. It was analyzed that the adaptation of the cardiovascular system to submaximal physical activity worsens with aging. It has been proven that the quantitative determination of physical capacity for most indicators probably correlates with the age of men, so it can be used to estimate the biological age during aging of the body. The correlation coefficients of individual determinants of physical working capacity with chronological age were analyzed by the method of pair correlation, namely: absolute physical working capacity in kgm/min WC1 (r=-0.95), relative physical working capacity in kgm/min/kg WC2 (r= -0.93), and indicators obtained at the height of the submaximal load HR per minute. (r=-0.87), systolic blood pressure in mm Hg. (r=+0.22); diastolic blood pressure in mm Hg (r=+0.28), which are consistent with the results of other authors. It has been proven that physical performance is a tool for assessing changes in the body's adaptive capabilities, which reflects the cardiovascular aspect of health. It is substantiated that individual determinants of physical capacity are necessary for modeling physical load tolerance, prevention of diseases of the cardiovascular system, evaluation of effectiveness for the selection of rehabilitation programs for men of target groups.
