Дана стаття присвячена практиці крос-культурної взаємодії як частини фахової підготовки майбутніх вчителів у закладах вищої освіти в КНР. За фокус-групу було обрано вчителів фізичної культури та танцю (оскільки танці є альтернативною дисципліною з фізичного розвитку учнів в сучасних китайських школах), оскільки спорт традиційно є меньш політизованим компонентом освітньої програми в КНР, а з іншого - найяскравіше демонструє не тільки традиційні для України підходи до поняття “крос-культурності” як поєднання здобутків різних етнічних культур в певній галузі, але і суто китайські, де під “крос-культурністю” розуміється також поєднання різних видів людської діяльності в рамках однієї етнічності. Розуміння цієї крос-культурності та свідоме використання її в професійній діяльності на сьогодні відображається також і в програмах фахової підготовки майбутніх вчителів фізичної культури та танцю в КНР і може бути цікавим для українських фахівців.
Зроблено одне з вихідних положень дослідження, що поняття “крос-культурність” в сучасній китайській педагогічній науці розглядається у двох паралельних пощінах. Можемо говорити про крос-культурну комунікацію як якище зовнішнє і тоді воно буде відповідати такому, яке є більш звичним для української фахової літератури, але можемо його розглядати і як явище внутрішнє. Заслуговує на подальше дослідження та осмислення, є позиція китайської освітньої системи щодо інтегративності спортивно-мистецьких спеціальностей (вчитель фізичної культури та танцю), та також уявлення про внутрішню крос-культурність як поєднання двох та більше видів діяльності в рамках однієї етнічної чи культурної спільноти.
This article is devoted to the practice of cross-cultural interaction as part of the professional training of future teachers in institutions of higher education in the People's Republic of China. Teachers of physical culture and dance were chosen as the focus group (since dance is an alternative discipline for the physical development of students in modern Chinese schools), because sport is traditionally a less politicized component of the educational program in the PRC, and on the other hand, it most vividly demonstrates not only traditional for Ukraine approaches to the concept of "cross-culturalism" as a combination of achievements of different ethnic cultures in a certain field, but also purely Chinese, where "cross-culturalism" also means a combination of different types of human activity within the framework of one ethnicity. The understanding of this cross-culturalism and its conscious use in professional activities today is also reflected in the professional training programs of future physical education and dance teachers in the People's Republic of China and may be of interest to Ukrainian specialists. One of the starting points of the research is that the concept of "cross-culturalism" in modern Chinese pedagogical science is considered in two parallel ways. We can talk about cross-cultural communication as an external quality, and then it will correspond to the one that is more common in Ukrainian professional literature, but we can also consider it as an internal phenomenon. The position of the Chinese educational system regarding the integrability of sports and artistic specialties (physical culture and dance teacher), as well as the idea of internal cross-culturalism as a combination of two or more types of activities within the framework of one ethnic or cultural community, deserve further research and understanding.
