Стан і перспективи диференціації занять з фізичної культури учнівської молоді

Abstract

У статті наведено теоретичні і методичні відомості з питань проблем диференційованого фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл. Використано комплекс методів: узагальнення спеціальної літератури, інформаційних джерел та матеріалів інтернет. Надано науково-предметний аналіз сучасної методики викладання уроків фізичної культури, що й було метою роботи. Дослідження фахової літератури та практичного досвіду свідчать про причини неефективності її функціонування, а саме: орієнтація класно-урочної системи на усереднений статевовіковий стандарт, ігнорування індивідуально-типологічних відмінностей між учнями; переважання інформаційно-пізнавальних і фізкультурно-рекреаційних цілей над розвивально-оздоровчими; наявність великої кількості методик диференціації учнів на однорідні групи, що гальмує процес ефективної диференціації фізичних навантажень; відсутність раціональних параметрів фізичних навантажень різної спрямованості з урахуванням морфо-функціональних можливостей учнів; відсутність обґрунтованої системи оцінювання фізичної підготовленості відповідно до рівня фізичного здоров’я учнів; відсутність алгоритму побудови розвивально-оздоровчих занять з фізичної культури згідно з вимогами теорії і методики фізичного виховання та фізіологічними механізмами адаптації організму впродовж навчального року.

The article provides theoretical and methodological information on the issues of differentiated physical education of general education school students. A set of methods was used: generalization of special literature, information sources, and Internet materials. The aim of the study was a scientific and subject analysis of modern methodology for teaching physical education classes. The study of special literature and practical experience indicated the reasons for its ineffective functioning, namely: the focus of the classroom-lesson system on the average sex-age-related standard and ignoring of individual-typological differences among students; the predominance of informational cognitive and physical education recreational objectives over developmental and recreational ones; the existence of a large number of methods for students differentiation into homogeneous groups, which impede the process of effective differentiation of physical exercises; the absence of rational parameters for different types of physical exercise, which take into account the morphofunctional capabilities of students; lack of a justified system for assessing physical preparedness according to the students’ level of physical health; the absence of an algorithm for programming developmental and health-enhancing physical education classes in accordance with the requirements of the theory and methodology of physical education and the physiological mechanisms of body adaptation during the school year.