Дисертація присвячена проблемі розвитку емоційного інтелекту як чинника запобігання самотності в юнацькому віці. В роботі визначено теоретичні підходи до вивчення феномену емоційного інтелекту та переживання самотності. Емпірично виявлено особливості переживання та тенденції ґендерних відмінностей видів (романтична, сімейна, соціальна) самотності в юнацькому віці. З’ясовано структуру (здатність ідентифікувати, розуміти, використовувати та керувати емоціями як власними, так і інших людей), рівні (високий, середній, низький) розвитку, динаміку та особливості прояву, тенденції гендерних відмінностей емоційного інтелекту у юнаків та дівчат. Встановлено обернений взаємозв’язок між рівнем розвитку емоційного інтелекту та інтенсивністю переживання самотності в юнацькому віці, що дозволяє розглядати розвиток емоційного інтелекту в якості чинника запобігання самотності в юнацькому віці.
The dissertation is devoted to the emotional intelligence development as a factor to prevent loneliness in adolescence. The paper analyzes theoretical approaches to the study of the emotional intelligence phenomenon and feelings of loneliness. Loneliness experience peculiarities and gender specificity of its types (romantic, family, social) in adolescence was empirically identified. Emotional intelligence structure (ability to identify, to understand, to use and to manage emotions in both ourselves and in others), development levels (high, middle, low), its dynamics and manifestation specificity, gender differences were discovered. The inverse interrelation between the level of emotional intelligence and intensity of loneliness feelings in adolescence was established which allows us to consider the development of emotional intelligence as a factor to prevent loneliness in adolescence.
