Інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами – це новий перспективний стратегічний напрям освітньої політики, що значно зачіпає основи освіти та передбачає дотримання певних умов для безбар’єрного освітнього середовища. Метою інклюзивної освіти є подолання соціальних, фізіологічних і психологічних бар’єрів на шляху залучення дитини з обмеженими можливостями здоров’я до загальної освіти, введення в її культуру, залучення до життя в соціумі. Саме принцип рівних можливостей у задоволенні своїх нагальних потреб лежить в основі інклюзії. Інклюзія є кінцевим етапом створення безбар’єрного середовища, в умовах якого будь-який член суспільства може безперешкодно вчитися, працювати та отримувати різні послуги. Наявність проблеми інтеграції людей з особливими потребами в суспільство зумовлена, з одного боку, наявними в них обмеженнями розвитку, а з іншого – недосконалістю самої системи соціальних відносин, яка через певну жорсткість вимог до своїх потенційних суб’єктів виявляється недоступною. Отже, інтеграція в суспільство людей з особливими потребами повинна включати такі моменти: а) вплив суспільства й соціального середовища на особистість людини; б) активну участь у цьому процесі самої людини з особливими потребами; в) удосконалення самого суспільства, системи соціальних відносин, яка через певну жорсткість вимог виявляється недоступною для людей. Вирішення цих питань дасть змогу перейти від інтеграції до інклюзії в усіх сферах життєдіяльності суспільства, однією з яких є освіта. Сьогодні активно розвивається система інклюзивної освіти, коли діти з особливими освітніми потребами навчаються в умовах загальноосвітньої школи практично нарівні з однолітками. У закладах, які забезпечують супровід
таких дітей, загальнопедагогічні вимоги до обладнання й оснащення повинні враховувати проблеми та труднощі соціалізації дітей цієї категорії. Соціальне середовище в освітніх закладах має враховувати рівень сучасної життєдіяльності суспільства та бути наближеним до її вимог. Особливо це стосується технічного оснащення всіх сфер життя дитини: здійснення побутових потреб, формування соціальної компетентності, соціальної активності дитини. До проблем інтегрованого навчання можна віднести обмеженість спеціального інтегрованого навчання, яка
зумовлена недостатністю підготовки кадрів до роботи з учнями з особливими освітніми потребами, психічною несумісністю різних груп дітей, неготовністю звичайних дітей до взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами.
У статті висвітлено низку проблем організації інклюзивного освітнього середовища в закладах загальної середньої освіти, зокрема: комплексну систему супроводу навчання учнів з особливими освітніми потребами; підготовку кадрів; забезпечення архітектурної доступності; застосування технологій; збереження рівних можливостей у доступі до освітніх програм і послуг; формування навичок самостійного прийняття рішень, розвиток професійних, творчих, фізичних здібностей. Визначено, що інклюзивне освітнє середовище являє собою одночасно одиницю соціального середовища та вид освітнього середовища зі специфічною структурою і змістом. Воно покликане вирішити завдання зі спільного навчання різних категорій учнів завдяки забезпеченню динамічної відповідності умов доступності та індивідуалізації.
Inclusive education of children with special educational needs is a new promising strategic direction of educational policy, which significantly affects the foundations of education, which provides for the observance of certain conditions for a barrier-free educational environment. The purpose of inclusive education is to overcome social, physiological and psychological barriers to the involvement of a child with disabilities in general education, introduction to its culture, involvement in life in society. It is the principle of equal opportunities in meeting their urgent needs that underpins inclusion. Inclusion is the final
stage in creating a barrier-free environment in which any member of society can freely study, work and receive a variety of services. The problem of integration of people with special needs into society is due, on the one hand, to their developmental limitations and, on the other hand, to the lack of perfection of the social relations system itself, which is inaccessible due to strict requirements. Thus, the integration into society of people with special needs should include the following points: a) the impact of society and the social environment on the individual; b) active participation in this process of the person with special needs; c) the improvement of society itself, the system of social relations, which due to a certain rigidity of requirements is inaccessible to people. Addressing these issues will allow us to move from integration to inclusion in all spheres of society, one of which is
education. Today, the system of inclusive education is actively developing, when children with special educational needs study in a comprehensive school almost on a par with their peers. In institutions that provide support for such children, general pedagogical
requirements for equipment and facilities should take into account the problems and difficulties of socialization of children in this category. The social environment in educational institutions should take into account the level of modern life of society
and be close to its requirements. This is especially true of the technical equipment of all spheres of the child’s life: the implementation of household needs, the formation of social competence, social activity of the child. The problems of integrated learning include the limitation of special integrated learning, which is due to lack of training to work with students with special educational needs, mental incompatibility of different groups of children, unwillingness of ordinary children to interact with children with special educational needs. The article highlights the main problems in the introduction of an inclusive educational environment in general secondary education institutions, a comprehensive system of support for teaching students special educational needs, training to ensure
architectural accessibility and the use of educational technologies that create equal opportunities for people with special educational needs in access to educational programs and services of educational institutions, form in them skills of independent decision-making necessary for comprehensive development, growth of professional, creative, physical and scientific abilities. Inclusive educational environment is both a unit of social environment and a type of educational environment with a specific structure and content. The inclusive educational environment is designed to solve the problem of joint learning of different categories of students by ensuring dynamic compliance with the conditions of accessibility and individualization.
