У статті проаналізовано основні типи помилок, що виникають у процесі навчання фонетики турецької мови. Доведено, що ефективність навчання фонетики залежить від того, наскільки грамотно викладач може спрогнозувати можливі труднощі при засвоєні фонетичного матеріалу. У зв’язку із цим особливої актуальності набувають роботи зіставного характер, які враховують аналіз помилок, тому що саме помилка вказує на об’єктивні труднощі оволодіння матеріалом. Також уточнено, що під час вивчення фонетики турецької мови найбільшу складність для того, хто
навчається, рідною мовою для якого є українська, викликають не нові звуки, що відсутні в українській мові, наприклад, літери ö, ü, ğ, с, а чітка вимова усіх голосних слова без редукції, а також відпрацювання навички постанови слабкого
наголосу Встановлено, що помилки на першому, навчальному етапі виникають частіше унаслідок прискореного навчання турецької мови, коли доводиться фонетичне явище давати не послідовно, тобто вивчивши та засвоївши одне з його
проявів, перейти до наступного, а вивчати явище у комплексі. Складним для студентів, які вивчають турецьку мову, на цьому етапі виступає перебудова мислення, що викликана парою типологічно різних мов – української та турецької – і потребує часу; процес суто індивідуальний, тому результат також є різним: однакові прийоми тренування певного фонетичного явища не завжди будуть однаково ефективними.
Відпрацювання будь-якого фонетичного явища відбувається у контексті певної теми, де доцільно й найбільш логічно його використання. Вивчення кожної наступної фонетичної теми завжди супроводжується роботою з аудіоматеріалами, що дозволяє глибше зануритися у зміст теми. Постійне розширення і оновлення арсеналу методичних засобів з усунення помилок, що виникають у процесі навчання, як типових, так і нетипових, дозволяє прискорити засвоєння фонетичного матеріалу та підвищити ефективність навчання турецької мови загалом.
The article analyzes the main types of mistakes that occur in the process of learning the phonetics of the Turkish language. It is proved that the effectiveness of teaching phonetics depends on how competently the teacher can predict possible difficulties in mastering phonetic material. In this regard, works of a comparative nature, which take into account the analysis of errors, become especially relevant, because it is the error that indicates the objective difficulties of mastering the material. It is also clarified that when studying the phonetics of Turkish, the greatest difficulty for the learner, whose native language is Ukrainian, is not caused by new sounds that are absent in the Ukrainian language, such as the letters ö, ü, ğ, c, but a clear pronunciation of all vowel words without reduction, as well as practice the skill of resolving a weak accent. It is established that errors at the first, educational stage, occur more often as a result of accelerated learning of Turkish,
when it is necessary to give a phonetic phenomenon not consistently, ie having studied and mastered one of its manifestations, move on to the next, and study the phenomenon in complex. At this stage, it is difficult for students studying Turkish to restructure their thinking, which is caused by a pair of typologically different languages – Ukrainian and Turkish – and takes time; the process is purely individual, so the result is also different:
the same methods of training a certain phonetic phenomenon will not always be equally effective. The development of any phonetic phenomenon occurs in the context of a particular topic, where it is appropriate and most logical to use it. The study of each subsequent phonetic topic is always accompanied by work with audio materials, which allows you to delve deeper into the content of the topic. Constant expansion and updating of the arsenal of methodological tools to eliminate errors that occur in the learning process, both typical and atypical, can accelerate the acquisition of phonetic material
and increase the effectiveness of learning Turkish in general.
