ISSN: 2310-8290
dc.contributor.author | Кучеренко, Єгор | |
dc.date.accessioned | 2023-04-17T07:36:44Z | |
dc.date.available | 2023-04-17T07:36:44Z | |
dc.date.issued | 2022 | |
dc.identifier.citation | Кучеренко, Є. Лімінальність суб’єкта як відкрита проблема в психології дорослого / Є. Кучеренко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12 : Психологічні науки : зб. наук. праць. – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2022. – Вип. 20 (65). – C. 44-54. | uk |
dc.identifier.uri | http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/39833 | |
dc.description.abstract | В статті здійснено теоретичне дослідження лімінальності як здатності суб’єкта до порогового самопізнання та самозміни в дорослому віці. На основі порівняльного аналізу наукових джерел встановлено, що в сучасній психології лімінальність досліджено переважно як соціально-культурне явище. Автор зауважує, що в українській психології не розроблено теорію розвитку лімінальності, зокрема, в психології дорослого. Обґрунтовано деякі вихідні положення психосинтетичної концепції лімінальності та етапів розвитку цього явища на рівні особистості (як закономірного процесу) та на рівні суб’єкта (як довільно організованого засобами самотерапії та фахової допомоги). Вихідним є припущення про те, що лімінальність особистості – це перехідний стан порогового самоусвідомлення, який характеризується невизначеністю та дезорієнтацією і спричиняється вичерпним домінуванням різноспрямованих субособистостей: одна з яких – хибно негативна (травмована ідентифікація), а друга – хибно позитивна (захисна ідентифікація). Лімінальні стани мають місце на долімінальному етапі розвитку лімінальності, який збігається з періодом ранньої дорослості і не залежить безпосередньо від зміни соціальних ролей, статусу чи соціально- економічних потрясінь. Ознаками лімінальності особистості є ностальгічні переживання та незадоволена потреба в самоототожненні (парадокс «втрати невтраченого»). Висувається припущення, що лімінальність суб’єкта розвивається на власне лімінальному етапі (в середині життя дорослого) як здатність до порогового самопізнання та самозміни на основі розототожнення з домінуючими субособистостями з метою їх трансформації. На постлімінальному етапі лімінальність може стати новоутворенням, завдяки якому здійснюється подальша трансформація особистості з метою самоототожнення на базі ідеальних моделей. В концепції враховано невротичний тип розвитку лімінальності у разі «застрягання» дорослого на межі долімінального та лімінального етапів, яке супроводжується компенсаторним механізмом захисту – лімінальною паузою. | uk |
dc.description.abstract | This paper conducts theoretical research of liminality as a subject ability to threshold self-knowledge and self-changing in adulthood. Based on a comparative analysis of scientific sources, it is established that in modern psychology liminality is studied mainly as a socio-cultural phenomenon. The author points out that liminality development theory has not been elaborated in Ukrainian psychology, and in adult psychology, in particular. Some starting points of the psychosynthetic concept of liminality and development stages of this phenomenon on the personality level (as a natural process) and on the subject level (as arbitrarily organised by means of self-therapy and professional assistance) are substantiated. The initial supposition is that liminality of the personality is the transient state of threshold self-awareness, which is characterized by uncertainty and disorientation and is caused by sufficient predominance of divergent subpersonalities, one of which is false negative (traumatised identification) and the other is false positive (protective identification). Liminal states take place on the preliminal stage of liminality development, which coincides with the period of early adulthood and does not depend on changes of social roles, status or socio-economic shocks directly. Characteristic features of personality liminality are nostalgic experiences and unmet needs for selfidentification («loss of the unlost» paradox). It is also suggested that the liminality of the subject develops on the actual liminal stage (in the middle of adult life) as an ability for threshold selfknowledge and self-changing on the basis of disidentification with dominant subpersonalities with the aim of their transformation. At the postliminal stage liminality could become a new formation, due to which further transformation of personality is carried out for the purpose of self-identification on the basis of the ideal models. The concept also applies to the neurotic type of liminality development in the case of an adult’s “getting stuck” on the edge of preliminal and liminal stages, accompanied by the compensatory defence mechanism – a liminal pause. | uk |
dc.language.iso | uk_UA | uk |
dc.publisher | Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова | uk |
dc.subject | лімінальність | uk |
dc.subject | лімінальний стан | uk |
dc.subject | розвиток лімінальності | uk |
dc.subject | свідоме Я | uk |
dc.subject | субособистості | uk |
dc.subject | ідеальні моделі | uk |
dc.subject | liminality | uk |
dc.subject | liminal state | uk |
dc.subject | development of the liminality | uk |
dc.subject | conscious self | uk |
dc.subject | subpersonality | uk |
dc.subject | ideal models | uk |
dc.title | Лімінальність суб’єкта як відкрита проблема в психології дорослого | uk |
dc.title.alternative | Liminality of the subject as an open research problem in adult psychology | uk |
dc.type | Article | uk |
dc.identifier.udc | 159.923.2 | |
dc.identifier.doi | https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2022.20(65).05 |