Об’єктом дослідження є історія й теорія релігійної естетики класичного етапу розвитку східно-християнського неоплатонізму. Предметом дослідження є теоретичні основи християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника та її вплив на формування візантійського
іконошанування.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено цілісний історико-філософський аналіз теоретичних основ християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника та її впливу на формування теоретичного обґрунтування візантійського іконошанування.
Метою дослідження є здійснення цілісної історико-філософської реконструкції основних засад і особливостей християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника та визначення її впливу на формування теоретичного обґрунтування візантійського іконошанування.
The purpose of the study is to make a holistic historical and philosophical reconstruction of the basic principles and peculiarities of Maximus the Confessor Christian Neoplatonic aesthetics and to study its influence on the formation of the theoretical comprehention of the Byzantine Iconodulism. The object of the study is the history and theory of religious aesthetics of the classical stage of the development of Eastern Christian Neoplatonism. The subject of the study is the theoretical foundations of the Christian Neoplatonic aesthetics of Maximus the Confessor and its influence on the formation of Byzantine Iconodulism. The scientific novelty of the dissertation is that it was made the first integral historical and philosophical analysis of the theoretical foundations of the Christian Neoplatonic aesthetics of Maximus the Confessor and its influence on the process of the theoretical justification of the Byzantine Iconodulism.
