У статті представлено результати теоретичного дослідження наукових аспектів співвідношення двох самостійних наук психології та педагогіки, в царині практичної реалізації професійних досягнень в окремій галузі. Проаналізовано особливості тлумачення поняття “психопедагогіка” у контексті наукових пошуків вітчизняних і закордонних дослідників, що трактується як цілеспрямований спосіб поєднання освітньо-професійної практики із психологічними теоріями. Виявлено, що автори розходяться у розумінні та тлумаченні феномену психопедагогіки: поєднання й нерозривність психологічної теорії із освітньою практикою; створення умов для гармонійного особистісного розвитку; дослідження психологічних проблем особистісного виховання й навчання; субдисципліна педагогіки; інтерпретація взаємодії людини з світом і оточуючими як константна умова її саморозвитку; логічний і систематичний напрям на вирішення професійно педагогічних і практичних задач; теоретична основа професійної підготовки; дисципліна, що висвітлює способи застосування психологічних знань для вирішення проблем педагогіки. У розрізі галузі безпеки людини психопедагогіка тлумачиться як загартування й навчання майбутніх рятувальників до діяльності в ситуаціях ризику й невизначеності. Доведено, що основою психопедагогіки у галузі безпеки людини як інтегрованої науки є судження про те, що вся діяльність фахівців цивільного захисту повинна здійснюватись на основі поєднання педагогіки та психології, тому кожен рятувальник повинен знати свої особливості характеру, темпераменту, спрямованості, вміти адаптуватись до несприятливих умов діяльності, поєднуючи це із професійною підготовленістю. Фахівці галузі безпеки людини повинні поєднувати професійні компетентності з психологічною готовістю, яка ціленаправлено й систематично формується в процесі навчання, тренування та постійної безперервної діяльності.
The article presents the results of a theoretical study of scientific aspects of the relationship between the two independent sciences of psychology and pedagogy, in the industries of practical implementation of professional achievements in a separate industries. The peculiarities of the interpretation of the concept of “psychopedagogy” in the context of scientific research of domestic and foreign researchers are analyzed, which is interpreted as a purposeful way of combining educational and professional practice with psychological theories. It was found that the authors differ in the understanding and interpretation of the phenomenon of psychopedagogy: the combination and inseparability of psychological theory with educational practice; creation of conditions for harmonious personal development; research of psychological problems of personal education and training; subdiscipline of pedagogy; interpretation of human interaction with the world and others as a constant condition of its self-development; logical and systematic approach to solving professional pedagogical and practical problems; theoretical basis of professional training; a discipline that highlights methods of applying psychological knowledge to solve pedagogic problems. In the industries of human security, psychopedagogy is interpreted as hardening and training future rescuers to work in situations of risk and uncertainty.
It has been proven that the basis of psychopedagogy in the industries of human security as an integrated science is the judgment that all activities of civil protection specialists should be carried out on the basis of a combination of pedagogy and psychology, therefore, each rescuer should know his or her own peculiarities of character, temperament, orientation, and be able to adapt to adverse conditions activities, combining it with professional training. Specialists in the industries of human security must combine professional competence with psychological readiness, which is purposefully and systematically formed in the process of training, training and continuous continuous activity.
