Насильство щодо жінок залишається серйозною проблемою у психології людини, а також проблемою охорони здо-ров’я та прав людини у країнах Європейського Союзу та світі. Зокрема і в Україні ця тема стає актуальною, особливо в умовах євроінтеграції. Зміна пріоритетів і адаптація до новітніх трендів змушують суспільство змінюватися, насильство стало цілковито неприйнятним явищем у розвинених країнах, але, на жаль, досить часто спостерігається в пострадянських країнах. Насильство щодо жінок є складним явищем, яке необхідно розуміти в ширшому психологічному та соціальному контексті в межах психологічних, соціальних і культурних норм, які його пронизують. Ставлення та реакція громадськості щодо насильства стосовно жінок відображають ці норми та відіграють важливу роль у формуванні психологічного клімату в соціумі, де вчиняється насильство. Розуміння ставлення до насильства щодо жінок є ключовим для кращого розуміння його корінних причин, отже, розроблення більш ефективних заходів втручання. Саме виявлення, а потім подальше впровадження принципів протидії насильству є ключовими в розвинутих суспільствах. Насильство щодо жінок можна розглядати крізь призму фундаментальних прав. Це порушення людської гідності, у найгіршій формі порушує право на життя. Це також крайнє вираження нерівності за ознакою статі. Жінки також можуть чинити насильство, а чоловіки та хлопчики можуть бути жертвами насильства з боку обох статей, але результати опитування разом з іншими даними показують, що насильство стосовно жінок вчиняється переважно чоловіками. Здебільшого це стосується сексуального насильства та сексуальних домагань. Зважаючи на це, більшість випадків насильства щодо жінок можна розуміти як насильство за ґендерною ознакою. У більшості держав – членів Європейського Союзу донедавна насильство щодо жінок, особливо домашнє насильство, уважалося приватною справою, у якій держава відігравала лише обмежену роль. Лише з 1990-х років насильство щодо жінок стало проблемою фундаментальних прав, яка потребує юридичного, політичного та психологічного визнання на найвищому рівні, а також сферою, де держави-учасниці, як ті, хто зобов’язаний захищати, зобов’язані захищати жертв.
Violence against women remains a serious problem in human psychology, as well as a problem of health care and human rights in EU countries and the world. In particular, this topic is becoming very relevant in Ukraine, especially in the context of European integration. Changing priorities and adapting to the latest trends force society to change, violence has become a completely unacceptable phenomenon in developed countries, but unfortunately it is quite common in post-Soviet countries. Violence against women is a complex phenomenon that needs to be understood in a broader psychological and social context within the psychological, social and cultural norms that permeate it. Public attitudes and reactions to violence against women reflect these norms and play an important role in shaping the psychological climate in the society in which violence occurs. Understanding attitudes toward violence against women is key to better understanding its root causes and thus developing more effective interventions. It is the identification and subsequent implementation of anti-violence principles that are key in deve- loped societies.
Violence against women can be viewed through the lens of fundamental rights. This is a violation of human dignity and, in the worst form, violates the right to life. It is also an extreme expression of gender inequality. Women can also be the perpetrators of violence, and men and boys can be victims of violence by both sexes, but the survey results, along with other data, show that violence against women is predominantly perpetrated by men. In the vast majority of cases, this concerns sexual violence and sexual harassment. With this in mind, most violence against women can be understood as gender-based violence. In most EU member states, until recently, violence against women, especially domestic violence, was considered a private matter in which the state played only a limited role. Only since the 1990’s has violence against women become a fundamental rights issue requiring legal, political and psychological recognition at the highest level, and as an area where States Parties, as those with a duty to protect, have an obligation to protect victims.
