Екзистенційна ситуація клієнта як підмурок у провадженні психосинтезу

Abstract

У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження проблеми екзистенційної ситуації клієнта в практиці психосинтезу. Встановлено, що екзистенціальна ситуація клієнта презентована в психосинтезі як процес структурування його життєвого досвіду внаслідок суб’єктно-орієнтованої психотерапевтичної співпраці. За одинадцятьма критеріями авторами запропоновано змістові компоненти екзистенційної ситуації, які виявляються та змінюються в процесі психотерапії. Наголошено, що в основі початкування психосинтезу лежить орієнтація клієнта на його свідоме Я, екзистенція якого постає завдяки розототожненню з будь-яким змістом свідомості. Особливе значення надається синтетичній функції свідомого Я як проєкції Вищого Я. Поняттям Вищого Я в психосинтезі описується проблема духовних запитів клієнта загалом та самореалізації зокрема. Зазначено, що в практиці психосинтезу робота фахівця вимагає систематичного самопсихосинтезу. Уточнено психологічний зміст явища подвійності як основного суб’єктивного чинника, що блокує співпрацю обох учасників психотерапії. Натомість фахівцю пропонується розвивати неподвійне ставлення як переважно особистісну, а не лише професійну властивість. Встановлено, що спеціальна методологія психосинтезу представлена чотирма його етапами, що відповідають завданням психотерапії. Зміна екзистенційних ситуацій клієнта відображається в свідомості клієнта як можливість змінити власну особистість, що базується на розототожненні та передбачає два рівні психосинтезу – особистісний та духовний. Духовний психосинтез проводиться на основі вивчення духовних переживань клієнта, з урахуванням кризових етапів його духовного розвитку та лише після досягнення ним особистісного психосинтезу. Констатовано, що в конкретній методології обох рівнів психосинтезу психотерапевту варто спиратись на вибір найбільш доцільних технік та прийомів з урахуванням актуальних запитів клієнта. Цей вибір органічно включається в екзистенційну ситуацію безпосередньої роботи з клієнтом «тут і зараз».

The article carries out a theoretical and methodological study of the problem of the client’s existential situation in the practice of psychosynthesis. It was established that the client’s existential situation is presented in psychosynthesis as a process of structuring their life experience as a result of subject-oriented psychotherapeutic cooperation. According to eleven criteria, the authors propose content components of the existential situation, which are revealed and changed in the process of psychotherapy. It is emphasized that the beginning of psychosynthesis is based on the client’s orientation to their conscious self, the existence of which appears due to disidentification with any content of consciousness. Special importance is attached to the synthetic function of the conscious self as a projection of the Higher Self. The problem of the client’s spiritual requests in general and self-realization in particular is described by the concept of the Higher Self. It is noted that in the practice of psychosynthesis, the work of a specialist requires systematic self-psychosynthesis. The psychological meaning of the phenomenon of duality has been specified as the main subjective factor that blocks the cooperation of both the participants in psychotherapy. Instead, the specialist is encouraged to develop a non-dual attitude as a primarily personal, not just a professional, quality. It has been established that the special methodology of psychosynthesis is represented by its four stages that correspond to the tasks of psychotherapy. Changing the client’s existential situations is presented in the client’s mind as an opportunity to change one’s own personality, which is based on disidentification and involves two levels of psychosynthesis, that is personal and spiritual ones. Spiritual psychosynthesis is conducted on the basis of studying the client’s spiritual experiences, taking into account the crisis stages of their spiritual development and only after he has achieved personal psychosynthesis. It has been established that in the specific methodology of both levels of psychosynthesis, the psychotherapist should rely on the choice of the most appropriate techniques and methods, taking into account the client’s actual requests. This choice is organically included in the existential situation of direct work with the client “here and now”.