У статті обґрунтовується потреба у розгортанні широкого освітнього та громадського дискурсу з приводу формування духовної культури особистості. Проблема формування духовності гостро постає у сучасних умовах повно-масштабної війни в Україні. Реалії сьогодення доводять, що занедбання, або недооцінка важливості цього аспекту людського життя тягне за собою страшні наслідки, які зрештою, можуть призвести до знищення людства. Місія розвитку духовності та формування духовної культури особистості покладається суспільством на інститути виховання і реалізується через систему освітньо-виховних закладів. У фокусі уваги потреба в переосмисленні засадничих основ виховання, в першу чергу, теорії, а відтак і практики виховання як глибинного процесу трансляції духовних цінностей. Це передбачає трансформацію методологічної архітектоніки сучасної теорії виховання на засадах встановлення конструктивних антиномічних зв’язків між ідеалізмом та матеріалізмом, ірраціональним та раціональним, духовним та логічним. Це означає, що у предметну діяльність учнів, студентів окрім традиційних сфер: людина-природа, людина-техніка, людина-людина, людина-знакова система, людина –художній образ необхідно включити чи не найголовнішу – духовну сферу: людина-Бог.
Слід визнати, що педагогічні теорії й методики втратили головні важелі впливу на людину – закликання до совісті, людяності, безкорисливості, чесності, відданості, зрештою – необхідності життя в інваріантній площині Божих заповідей. Людина завше змушена думати, адже вона й сама не досконала. Школа покликана пробуджувати думку, натомість матеріалізована школа грубо її утискає. Адже будь-яка глибока й справжня думка – шлях до Бога. Отже на часі створення новітньої педагогіки, яка розкриватиме закономірності, принципи, форми і методи виховання, навчання і освіти особистості у всій повноті зв’язків, що виявляють належність людини до духовного й матеріального світів. У структурі новітньої педагогіки духовна педагогіка поряд із дидактикою посяде своє достойне місце.
The authors of the article have grounded the need to develop a broad educational and public discourse on issues of formation of spiritual culture of an individual. The problem of spirituality formation is of pronounced topicality in current conditions of a full-scale war, taking place in Ukraine. Today’s realities prove that neglecting or underestimating the importance of this aspect of human causes consequences, ultimately leading to the destruction of humanity. The mission of spirituality development and the formation of spiritual culture of an individual is entrusted by the society to educational institutes and is implemented through the system of educational institutions.
The need to rethink the fundamental foundations of education and up-bringing, first of all, the theory, and therefore the practice of education as a profound process of transmission of spiritual values is in the focus of attention. This involves the transformation of methodological architecture of modern education theory on the basis of establishing constructive antinomic relations between idealism and materialism, irrational and rational, spiritual and logical. This means that, in addition to the traditional spheres, such as human-nature, human-technology, human-human, human-sign system, human-artistic image, it is important to involve spiritual sphere to the subject activity of students, namely, human-God. One cannot but recognize that pedagogical theories and methods have lost the main levers of influence on an individual − the appeal to conscience, humanity, selflessness, honesty, devotion, ultimately − the necessity of living in the invariant plane of God’s commandments. Human is always forced to think, because is not perfect oneself. School is meant to awaken thought, but the materialized school rudely suppresses it. After all, any deep and true thought is the way to God. Therefore, it is time to set the newest pedagogy, which will reveal the laws, principles, forms and methods of up-bringing, training and education of an individual in all the fullness of connections that reveal the belonging of an individual to the spiritual and material worlds. In the new educational paradigm, the pedagogy of spirituality, along with didactics, will take its rightful place.
