В дисертації комплексно досліджено історію ісламу на теренах України наприкінці ХІХ – початку ХХІ століть. На основі поєднання богословських і світських підходів проаналізовано особливості інституалізації мусульманської спільноти та формування ісламського дискурсу в визначений період. Розглянуто обставини інституалізації мусульманської спільноти на теренах України в пізньоімперські часи (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). Показано, що з кінця ХІХ століття відбувається активна інституалізація мусульманської спільноти, головну роль в якій відігравали мусульманські громади волзьких татар Києва, Харкова, Одеси та промислово-робітничих центрів Донецького басейну. Визначено важливу роль мусульманського студентства, яке сприяло долученню мусульман України до загальноросійського мусульманського реформаторського дискурсу початку ХХ століття. В роботі з’ясовано особливості функціонування мусульманських громад в УРСР впродовж радянського періоду. Показано, що основними центрами мусульманського життя лишились Київ, Харків, Одеса та Донбас, та відбулося перепідпорядкування громад Центральному духовному управлінню мусульман в Уфі. Продемонстровано, що у пізньорадянські часи діяли канали комунікації між визнаними релігійними авторитетами того часу і українськими мусульманами, за якими транслювалося в тому числі і релігійне знання, і українська мусульманська спільнота лишалась частиною загальнорадянської умми. В дисертації висвітлено чинники та наслідки ісламського «відродження» в Україні часів незалежності. Проаналізовано обставини інституалізації мусульманської спільноти в незалежній Україні. Показано, що важливою особливістю процесів інституалізації мусульманської спільноти України була висока фрагментованість, причинами якої були 1) етнічне різноманіття українських мусульман, 2) ідеологічна роз’єднаність і 3) низький рівень релігійних знань. Досліджено особливості механізмів відтворення релігійного знання мусульман України в контексті їхньої освітньої діяльності. Охарактеризовано специфіку економічної поведінки українських мусульман через формування інфраструктури халяль-індустрії в Україні. Проаналізовано форми соціального служіння в сучасній українській уммі. Досліджено особливості виникнення та конструювання загальноукраїнського ісламського дискурсу, та визначено фактори, що впливали на його формування. Показано, що російськомовний та україномовний дискурси українського ісламу включають в себе два варіанти ісламо-руського (українського) соціолекту: «арабізацію» і «русифікацію» / «українізацію». Проаналізовано теологічний дискурс українських мусульман, та виділено конкуруючі субдискурси «традиційного ісламу» та «реформістського ісламу».
The dissertation comprehensively researches the history of Islam on the territory of Ukraine in the late 19th – early 20th centuries. On the basis of a combination of theological and secular approaches, the features of the institutionalization of the Muslim community and the formation of Islamic discourse in the selected period are analyzed. The circumstances of the institutionalization of the Muslim community on the territory of Ukraine in the late imperial period (second half of the 19th – early 20th centuries) are considered. It is shown that since the end of the 19th century there has been an active institutionalization of the Muslim community, the main role in which was played by the Muslim communities of the Volga Tatars in Kyiv, Kharkiv, Odesa and the industrial and workers' centers of the Donetsk basin. The important role of Muslim students is determined, which contributed to the introduction of Muslims of Ukraine into the all-Russian Muslim reformatory discourse of the early 20th century. The features of the functioning of Muslim communities in the Ukrainian SSR during the Soviet period have been clarified. It is shown that Kyiv, Kharkiv, Odesa and Donbas remained the main centers of Muslim life, and the communities were re-subordinated to the Central Religious Administration of Muslims in Ufa. It is demonstrated that in the late Soviet times, there were channels of communication between the recognized religious authorities of that time and Ukrainian Muslims, through which, among other things, religious knowledge was broadcast, and the Ukrainian Muslim community remained part of the all-Soviet ummah.
The reasons and consequences of the Islamic «revival» in Ukraine since independence are highlighted. The circumstances of the institutionalization of the Muslim community in independent Ukraine are analyzed. It is shown that an important feature of the institutionalization processes of the Muslim community in Ukraine was a high fragmentation, the reasons for which were 1) the ethnic diversity of Ukrainian Muslims, 2) ideological disunity and 3) a low level of religious knowledge. The features of the mechanisms of reproduction of the religious knowledge of Muslims of Ukraine in the context of their educational activities are investigated. The specificity of the economic behavior of Ukrainian Muslims through the formation of the infrastructure of the halal industry in Ukraine is characterized. The forms of social service in the modern Ukrainian Ummah are analyzed. The features of the emergence and construction of the Ukrainian Islamic discourse are investigated. The factors that influenced the formation of Islamic discourse, in particular, the fragmented Muslim community of Ukraine, are determined. The features of the emergence and construction of the all-Ukrainian Islamic discourse are investigated, and the factors that influenced its formation are determined. It is shown that the Russian-language and Ukrainian-language discourse of Ukrainian Islam includes two versions of the Islamic-Russian / Islamic-Ukrainian sociolect, namely “Arabization” and “Russification” / “Ukrainization”. The theological discourse of Ukrainian Muslims is analyzed, and the competing sub-discourses of «traditional Islam» and «reformist Islam» are revealed.
В диссертации комплексно исследована история ислама на территории Украины в конце XIX - начале ХХ веков. На основе сочетания богословских и светских подходов проанализированы особенности институализации мусульманского сообщества и формирования исламского дискурса в выбранный период. Рассмотрены обстоятельства институализации мусульманского сообщества на территории Украины в позднеимперский период (вторая половина XIX - начало ХХ века). Показано, что с конца XIX века происходит активная институализация мусульманского сообщества, главную роль в которой играли мусульманские общины волжских татар Киева, Харькова, Одессы и промышленно-рабочих центров Донецкого бассейна. Определены важную роль мусульманского студенчества, которое способствовало приобщению мусульман Украины в общероссийского мусульманского реформаторского дискурса начала ХХ века. Выяснены особенности функционирования мусульманских общин в УССР в течение советского периода. Показано, что основными центрами мусульманской жизни оставались Киев, Харьков, Одесса и Донбасс, и произошло переподчинение общин Центральному духовному управлению мусульман в Уфе. Продемонстрировано, что в позднесоветские времена действовали каналы коммуникации между признанными религиозными авторитетами того времени и украинскими мусульманами, по которым транслировалось в том числе и религиозное знание, и украинская мусульманская община оставалась частью общесоветской уммы.
В работе освещены причины и последствия исламского «возрождения» в Украине времен независимости. Проанализированы обстоятельства институализации мусульманского сообщества в независимой Украине. Выявлено, что важной особенностью процессов институализации мусульманского сообщества Украины была высокая фрагментированность, причинами которой были 1) этническое многообразие украинских мусульман, 2) идеологическая разобщенность и 3) низкий уровень религиозных знаний.
Исследованы особенности механизмов воспроизводства религиозного знания мусульман Украины в контексте их образовательной деятельности. Установлено, что в настоящее время только у ДУМУ функционирует полная система исламского образования, которая включает в себя дошкольное, школьное и высшее образование. В то же время наблюдается тенденция к развитию сегмента школьного исламского образования различными исламскими общинами.
Охарактеризована специфику экономического поведения украинских мусульман через формирование инфраструктуры халяль-индустрии в Украине. Проанализированы формы социального служения в современной украинской умме. Сделан вывод о том, что важными направлениями социальной деятельности духовных управлений является обеспечение религиозных потребностей верующих и помощь при решении вопросов о выделении участков для строительства религиозных сооружений и мусульманских захоронений, поддержка социально незащищенных слоев населения, учреждения благотворительных учреждений, активное участие в развитии системы капелланского служения (военного, тюремного и медицинского).
Исследованы особенности возникновения и конструирования всеукраинского исламского дискурса, и определены факторы, которые влияли на его формирование. Показано, что русскоязычный и украиноязычный дискурс украинского ислама включают в себя два варианта исламо-русского (украинского) социолекта «арабизацию» и «русификацию» / «украинизацию».
Проанализированы теологический дискурс украинских мусульман, и выявлены конкурирующие субдискурсы «традиционного ислама» и «реформистского ислама».
Выделены основные формы политической активности, связанные с различными политическими дискурсами, продуцируемые теми или иными группами украинских мусульман. Среди них: а) демонстративная аполитичность (или политический конформизм) б) «диффузный» политический активизм и в) радикальные формы политического активизма. Сделан вывод о том, что развитие исламского политического активизма в Украине происходит по двум основным направлениям: усиление националистического политического дискурса (который может быть описан как инструментальный ревностный национализм) и радикальных политических практик. В свою очередь, политический конформизм значительной части украинских мусульман связан с ортодоксальным дискурсом «традиционного ислама».
