Статтю присвячено проблемі формування резильєнтності як предиктора ефективної адаптації українських підлітків до життєдіяльності в умовах воєнного стану. На підґрунті застосування теоретичного аналізу та узагальнення наукових джерел розкрито зміст категорії резильєнтність, її провідні ознаки та функції. Поняття резильєнтності тлумачиться як спроможність особистості протистояти загрозам та швидко відновлюватись. Наголошено, що резильєнтність як системна особистісна якість формується внаслідок інтегрованої дії внутрішніх (індивідуально-психологічних) і зовнішніх (соціальних) чинників. Викладено зміст, структуру та вияви батьківсько-дитячих взаємин як чинника формування резильєнтності у підлітковому віці. Доведено значущість батьківсько-дитячих взаємин як провідного чинника формування резильєнтності у підлітковому віці. Презентовано авторську структурно-функціональну модель впливу батьківсько-дитячих взаємин на формування резильєнтності підлітка та проаналізовано зміст цієї моделі. Розкрито зміст ціннісно- мотиваційного, когнітивно-рефлексивного, емоційно-регулятивного і конативно- поведінкового компонентів батьківсько-дитячих взаємин, наголошено на їхній синергійній взаємодії. Виокремлено та диференційовано функції батьківського впливу на формування резильєнтності підлітка, а саме: просвітницьку (інформування, пояснення для формування світоглядної цінності резильєнтності; фасилітаційну (збагачення і стимуляція резильєнтності дитини власним прикладом батьків); комунікативну (емпатійне прийняття, емоційна близькість, змістовне спілкування. Наголошено, що індивідуальна траєкторія виховання у поєднанні зі значущими індивідуальними психофізіологічними чинниками формування підлітка (властивості темпераменту, риси характеру, зміст самоприйняття) сприяють розвитку резильєнтності як актуальної особистісної риси у підлітковому віці.
The article focuses on the problem of resilience formation as a predictor of effective adaptation of Ukrainian adolescents to life under martial law. Based on the application of theoretical analysis and generalization of scientific sources, the content of the category of resilience, its leading features and functions are revealed. The concept of resilience is interpreted as the ability of an individual to withstand threats and recover quickly. It is emphasized that resilience as a systemic personal quality is formed due to the integrated action of internal (individual psychological) and external (social) factors. The content, structure and manifestations of parent-child relationships as a factor in the formation of resilience in adolescence are presented. The importance of parent-child relationships as a leading factor in the formation of resilience in adolescence is proved. The author’s structural and functional model of the parent-child relationship influence on the formation of adolescent resilience is presented, and the model content is analyzed. The content of value-motivational, cognitive- reflexive, emotional-regulatory and conative-behavioral components of parent-child relationships is revealed and their synergistic interaction is emphasized. The functions of parental influence on the formation of the child’s resilience are singled out and differentiated, namely: educational (information, explanation for the formation of the ideological value of resilience; facilitation) (enrichment and stimulation of the child’s resilience that the individual trajectory of upbringing in combination with significant individual psychophysiological factors of adolescent formation (temperament properties, character traits, content of self-acceptance) lead to the formation of resilience as an actual personal trait of a teenage child.
