Сучасне сприйняття дитинства : складність vs простота

Abstract

У статті дитинство розглядається як супернадскладний феномен, що потребує відповідної методології дослідження. Аналізуються основні ілюзії та хибні судження щодо дитини. Пропонується послуговуватися принципами постнекласичних практик та інактивованого пізнання у взаємодії з дитиною.

In the article, childhood is regarded as a super-overcomplicated phenomenon requiring the proper methodology of investigation; the main delusions and ill conceptions concerning the child are analyzed. Employing the principles of post-nonclassic practices and the inactivated cognition in cooperation with a child is suggested.