Розглядаючи фізичне виховання як процес цілеспрямованої зміни функціонального стану організму людини, необхідно зважати на біологічні властивості життєдіяльності, які пояснюють пристосованість до умов навколишнього середовища. В цей період спостерігається характерна зміна співвідношення процесів збудження й гальмування. Гальмування стає більш помітним, ніж у дошкільника. Але схильність до збудження ще дуже велика, звідси – непосидючість молодших школярів [1]. Свідома й розумна дисципліна, систематичність вимог дорослих є необхідними зовнішніми умовами формування в дітей нормального співвідношення процесів збудження і гальмування. Водночас до 7 років їхній загальний баланс відповідає новим вимогам до дисципліни, посидючості й витримки [2]. Таким чином, у молодших школярів відбувається значне зміцнення скелетно-м’язової системи, відносно стійкою стає серцево-судинна діяльність, більшої рівноваги набувають процеси нервового збудження й гальмування.
Considering physical education as a process of purposeful change in the functional state of the human body, it is necessary to take into account the biological properties of life: which explain adaptability to the environment. During this period, a characteristic change in the relationship between the processes of excitation and inhibition is observed. Inhibition becomes more noticeable than that of a preschooler. But the tendency to excite is still very high, hence the instability of junior schoolchildren [1]. Conscious and rational discipline, systematic requirements of adults are necessary external conditions to form a balance of excitation and inhibition processes. At the same time, until the age of 7, their overall balance meets the new requirements of discipline, solidarity and endurance [2]. Thus, in junior pupils there is a significant strengthening of the musculoskeletal system, the cardiovascular activity becomes relatively stable, and the processes of nervous excitation and inhibition become more balanced.
