Інститут сім’ї є складним соціальним феноменом, що пережив структурну і термінологічну
трансформацію. У сучасних умовах підвищуються вимоги до рівня виховання дітей, отже, на бать-
ків покладається більше обов’язків. Право дитини на сім’ю є необхідним правом дитини, оскільки
сімейне виховання відіграє важливу роль у фізичному і моральному становленні людини. Держава
повинна підтримувати і зміцнювати сім’ю, створювати умови для повноцінного виховання дитини
в сім’ї, пропагувати сімейні цінності. Розглядаючи сімейне виховання з різних позицій, робиться
аналіз його юридичного трактування. Аналізуються конституційні норми і норми сімейного права
України. Право дитини на сім’ю – це складне суб’єктивне право, що включає правомочність: знати
своїх батьків і проживати з ними, право на турботу з боку батьків, право на виховання батьками,
право на здоров’я і фізичний розвиток, право на утримання і моральне благополуччя тощо.
Право дитини на сімейне виховання – це насамперед обов’язок батьків, але держава не може
залишатись осторонь, оскільки від якості батьківського виховання залежить її майбутнє, тому
держава, дотримуючись принципу суверенітету сім’ї, повинна забезпечити, щоб таке виховання
здійснювалось у дусі поваги до прав та свобод інших осіб, любові до своєї сім’ї, свого народу, своєї
Батьківщини, щоб батьки проявляли турботу про здоров’я, фізичний, духовний та моральний роз-
виток дитини, забезпечили отримання дитиною повної середньої освіти, підготували її до само-
стійного життя, як це передбачено статтею 150 Сімейного кодексу України.
Виховання у сім’ї – першоджерело розвитку особистості дитини. Законодавство України і між-
народні акти надають вищий пріоритет сімейній формі виховання дітей.
Право дитини жити і виховуватися у сім’ї є найважливішою умовою її гармонійного формуван-
ня та розвитку, що відповідає її інтересам. Реалізація зазначеного права можлива завдяки гаран-
тіям і правозахисним механізмам, що функціонують у державі.
The family institution is a complex social phenomenon, which experienced the terminological and structural
transformation. In modern society the requirements increase to the quality of childcare and parents are
imposed more obligations towards them. The right of the child on family care is an essential right of the child
because the family care plays an important role in the physical and emotional development of children.
The state should support and strengthen the family, create conditions for a child’s upbringing in the family,
and promote family values. In the article the family care is viewed from different perspectives, also a deep
analysis of its legal interpretation is made. In addition to that, the constitutional provisions and rules of family
law of Ukraine. The right of the child on family care is represented as a complex subjective right, including
authority to know their parents and live with them, the right to be cared by biological parents, the right on
health and physical development, the right on financial support and well-being.
The right of the child to family upbringing is first and foremost the responsibility of the parents, but
the state cannot be left out, as the future depends on the quality of parental upbringing, so the state respect
for the rights and freedoms of others, love for their family, their people, their homeland, that parents take
care of the health, physical, spiritual and moral development of the child, ensure the child’s full secondary
education, prepare him for independent living, as provided by Article 150 of the Family Code of Ukraine.
Family upbringing is the primary source of a child’s personality development. Ukraine’s legislation
and international instruments give higher priority family care of children.
The child’s right to live and be brought up in a family is the most important condition for its harmonious
formation and development that meets its interests. The realization of this right is possible thanks to
the guarantees and human rights mechanisms operating in the state.
