Анотація. Мета та завдання дослідження. Метою статті є розкриття діяльності Київського педагогічного інституту в роки нацистської окупації. Схарактеризовано стан освітніх процесів, що відбувалися в окупованому Києві, з’ясовано вплив освітньої політики нацистів на функціонування педінституту, проаналізовано освітні та культурні заходи, до реалізації яких був причетний заклад та його колектив у період обмеженого функціонування у вересні 1941 – листопаді 1942 рр. Методологія дослідження окреслена принципами науковості, історизму, об’єктивності. Історико-системний метод уможливив усебічно розкрити еволюцію освітніх процесів в окупованому нацистами Києві. Хронологічний метод забезпечив послідовний виклад подій, що відбувалися в педагогічному інституті, дав змогу простежити їхню динаміку та виявити їхню залежність від нацистської освітньої політики. Наукова новизна. Уперше в історичній науці зроблено спробу комплексного аналізу малодослідженої проблеми освітньої та культурної діяльності Київського педагогічного інституту в період нацистської окупації України. Київський учительський інститут постав за підтримки Київської міської управи в листопаді 1941 р. унаслідок об’єднання Педагогічного та Учительського інститутів. У грудні 1941 р. відбувалося організаційне становлення педінституту. Директором фінансованої з бюджету Київської міської управи установи було призначено Василя Прокоповича Завітневича. Для розташування інституту було передано будинок, дібрано педагогічний та господарський персонал, відновлено діяльність видавництва при інституті. За ініціативи В. Завітневича, від січня 1942 р. інститут став координаційним центром із підготовки та видання нових дерадянізованих шкільних підручників для початкової (1-4 класи) та середньої (5-7 класи) шкіл. У березні того ж року Учительському інституту повертають його попередню назву – Київський педагогічний інститут. Із травня 1942 р. його працівники надавали методичну допомогу вчителям київських народних шкіл. Із цією метою було створено читальню та методичні кабінети (української мови, математики та вітчизнознавства), де проводили індивідуальні та тематичні консультації педагогів, а в читальні добирали педагогічні та художні твори для використання в освітньому процесі. У липні 1942 р. при педагогічному інституті постало методично-консультаційне бюро, що опікувалося складанням навчальних планів та освітніх програм для народних шкіл. 18 вересня 1942 р. німецька окупаційна влада закрила Київський педінститут. Висновки. Відновлений за підтримки Київської міської управи в листопаді 1941 р. Київський учительський (із березня 1942 р. – педагогічний) інститут упродовж майже року своєї діяльності так і не сформував професорсько-викладацький склад, не здійснив набір студентів і не розпочав звичного для ЗВО навчального процесу. Попри це, інститут усе-таки працював обмежено, ставши єдиним у місті методичним і видавничим центром для вчителів народних шкіл. Скориставшись тим, що на початковому етапі окупації німецька військова адміністрація не надто втручалася в організацію та зміст поновленого в деяких школах міста восени 1942 р. освітнього процесу, активні діячі українського націоналістичного руху через міську управу Києва пропагували ідею створення нової української школи, очищеної від більшовицької ідеології та побудованої на основі національного навчання й виховання. Зважаючи на це, було ініційовано підготовку на базі педінституту нових, дерадянізованих навчальних посібників і підручників. З переходом на початку 1942 р. влади в Києві до рук німецької цивільної окупаційної адміністрації райхскомісаріату «Україна» нацистська освітня політика набуває конкретних обрисів. Розпорядження очолюваного А. Розенбергом Міністерства східних окупованих територій щодо запровадження в Україні обов’язкової двоступеневої семирічної освіти адміністрація райхскомісара Е. Коха де-факто ігнорувала та саботувала. На цьому тлі діяльність відновленого Київського педагогічного інституту набула характеру обмеженої жорсткими окупаційними реаліями організаційної, методичної та видавничої роботи, спрямованої передусім на забезпечення організаційно-методичного супроводу діяльності дозволених нацистами початкових «народних шкіл». У 1942 р. педінститут став місцем проведення засідань Правописної комісії, покликаної виробляти правила оновлення українського правопису. Поряд із цим Київський педагогічний інститут упродовж короткого періоду своєї діяльності був одним із культурних центрів окупованого Києва. У травні-серпні 1942 р. приміщення педінституту стало місцем проведення низки меморіальних, культурних і мистецьких заходів національно-культурного спрямування. Закриття педінституту у вересні 1942 р. пов’язували із планами нацистів щодо ліквідації будь-яких форм середньої та вищої освіти місцевого населення окупованої України.
Abstract. The aim of the article. The purpose of the article is to reveal the activities of the Kyiv Pedagogical Institute during the Nazi occupation. The author characterizes the state of educational processes that took place in occupied Kyiv, shows the impact of Nazi educational policy on the functioning of the Pedagogical Institute, analyzes educational and cultural activities, which involved the institution and its staff during the limited operation (September 1941 - November 1942).The research methodology is outlined by the principles of scientificity, historicism, objectivity. The historical-systemic method made it possible to comprehensively reveal the evolution of educational processes in Nazi-occupied Kyiv. The chronological method helped to provid a consistent account of the events that took place in the pedagogical institute and allowed to trace their dynamics and reveal their dependence on Nazi educational policy.. Scientific novelty. For the first time in historical science, an attempt to comprehensively analyze the little-studied problem of educational and cultural activities of the Kyiv Pedagogical Institute during the Nazi occupation of Ukraine has been done by the author. The Kyiv Teachers ’Institute was established with the support of the Kyiv City Council in November 1941 as a result of the merger of the Pedagogical and Teachers’ Institutes. In December 1941 there was an organizational formation of the Pedagogical Institute. Vasyl Prokopovych Zavitnevych was appointed director of the institution financed from the budget of the Kyiv City Administration. The authority gave a building for the institute, selected pedagogical and serving staff, and restored the institute publishing house. At the initiative of V. Zavitnevych in January 1942, the institute became a coordination center for the preparation and publication of new Desovieted school textbooks for primary (grades 1-4) and secondary (grades 5-7) schools. In March of the same year, the previous name - Kyiv Pedagogical was back to InstituteTeachers' Institute. From May 1942, institut's staff provided methodological assistance to teachers of Kyiv public schools. For this purpose, a reading room and methodical offices (Ukrainian language, mathematics and national studies) were created. There individual and thematic consultations of teachers were held. In the reading room - pedagogical and artistic works were selected for use in the educational process. In July 1942, a methodological and consulting bureau which took care of drawing up curricula and educational programs for public schools was established at the Pedagogical Institute. On September 18, 1942, the Kyiv Pedagogical Institute was closed by the German occupation authorities. Conclusions. Restored with the support of the Kyiv City Council in November 1941, the Kyiv Teachers' (since March 1942 - Pedagogical) Institute, for almost a year of its activity and did not form a teaching staff, did not recruit students and did not start the usual educational process. Despite this, the institute still had limited work, becoming the only methodological and publishing centre in the city for teachers of public schools. Taking advantage of the fact of minimum interfering into the organization and maintenance of the educational process by the German military administration in the autumn of 1942 at the initial stage of the occupation, the leaders of the Ukrainian nationalist movement promoted the idea of creating a new Ukrainian school based on national education and upbringing. In this regard, the preparation of new, de-Sovietized textbooks and manuals based on the Pedagogical Institute was initiated. The German civilian occupation administration of the Reich Commissariat "Ukraine" provided the concept of the Nazi education policy in early 1942. The orders of the Ministry of the Eastern Occupied Territories headed by A. Rosenberg and by the administration of Reich Commissioner E. Koch regarding the introduction of compulsory two-level seven-year education in Ukraine were de facto ignored and sabotaged. Against this background, the activities of the restored Kyiv Pedagogical Institute became limited by the harsh occupation realities of organizational, methodological and publishing work, aimed primarily at providing organizational and methodological support for the activities of the Nazi-allowed primary "public schools". The Pedagogical Institute became the venue for meetings of the Spelling Commission, designed to develop rules for updating the Ukrainian spelling in 1942 At the same time, the Kyiv Pedagogical Institute, for a short period of its activity, remained one of the cultural centers of occupied Kyiv. During May-August 1942, the premises of the Pedagogical Institute became the venue for several cultural and artistic events of national and cultural orientation. The closure of the Pedagogical Institute in September 1942 was linked to the Nazi's plans to eliminate all forms of secondary and higher education of the local population of occupied Ukraine.
