У дисертації на підставі архівних матеріалів, конфесійних текстів та зібраних автором спогадів відтворена історія релігійного руху євангельських християн святих сіоністів від моменту його виникнення в 30-х рр. XX ст. на Західному Поліссі й дотепер. Докладно розглянуто ситуацію соціально-культурної кризи на міжвоєнному Поліссі, що призвела до поширення сектантстсва й, зокрема, радикального п’ятдесятництва, на ґрунті якого й виник рух мурашківців. Реконструйовано процес становлення мурашківської секти й організацію мурашківської комуни Новий Єрусалим (1936-1940). Досліджено взаємини секти мурашківців із радянською владою, репресії, яких зазнавали сектанти за Сталіна та Хрущова, історію й організацію мурашківських комун в СРСР (1957 початок 90-х). Розкрито деякі механізми адаптації сектантів до репресивної радянської системи й до сучасного секулярного суспільства. Докладно описано релігійне вчення сіоністів-мурашківців з його містично-екстатичним культом, який поступово вигасає, і юдаїстичними ритуальноморальними нормами; виявлено деякі чинники його формування. На підставі особистих спостережень схарактеризовано особливості життєвого укладу й повсякденного побуту сучасних сіоністів-мурашківців із смт. Комінтернівського Одеської області.
В диссертации на основании архивных материалов, конфессиональных текстов и собранных автором воспоминаний воссоздана история религиозного движения евангельских христиан святых сионистов („сионистов-мурашковцев”) от момента его возникновения в 30-х гг. XX века на Западном Полесье по нынешнее время. Подробно рассматривается ситуация социально-культурного кризиса на межвоенном Полесье, которая привела к распространению сектантства и, в частности, радикального пятидесятничества, на почве которого и возникла секта мурашковцев; реконструирован процесс становления мурашковской секты, а также организация и быт мурашковской коммуны Новый Иерусалим (1936-1940); исследованы взаимоотношения сионистов с советской властью, репрессии, которым они подвергались при Сталине и Хрущеве, история и организация мурашковских коммун в СССР (1957 начало 90-х). Раскрыты некоторые механизмы адаптации секты к репрессивной советской системе и современному секулярному обществу. Подробно описано религиозное учение сионистов-мурашковцев, для которого характерны мистикоэкстатический культ (в настоящее время угасающий) и иудаистические ритуальные и моральные нормы; виявлены некоторые факторы его формирования. На основании личных наблюдений охарактеризованы особенности жизненного уклада и повседневного быта современных сионистовмурашковцев из общины в пгт. Коминтерновское Одесской области.
The thesis, based on archival documents, doctrinal texts and memoires collected by the author, discusses the history of a sectarian religious movement of Evangelical Christians Saint Zionists (also known as Murashkovtsi) which formed in 1930-s in Polish-controlled Western Polissya. The movement emerged from the situation of social and cultural crisis caused by the decline of the traditional rural economy as well as by the collapse of peasants’ world outlook in the course of the World War and Bolshevik revolution; the crisis led to a massive expansion of Protestant sects, including Baptists, Evangelicals and, most notably, Pentecostals. It was the radical Pentecostal milieu that the sect’s founder, “Prophet Elias” and the “Father of Zion” Ivan Murashko (1891-1954), came from. Together with his wife, the “Mother of Zion” Olga Kyrylchuk (1885-1956) he created a vibrant millennialist movement which combined a Pentecostal-style ecstatic cult with Judaizing moral and ritual prescriptions based on the Old Testament and absorbed many elements of popular beliefs (e.g. the idea of reincarnation). The principal constitutive event for the sect came in 1933 when, for the sake of the world salvation, Olga as “Christ’s Second Sacrifice” made Murashko perform the rite of “Breaking the Seals” in which he cut her repeatedly with a razor and collected her flowing blood. In 1936, the Zionists made an attempt to establish an agricultural commune in Polissya, but the counteraction by Polish authorities led to the dissolution of the commune and the emigration of Murashko and Olga to Argentine. In 1940-s and early 50-s, the Zionists despite a certain sympathy towards the Soviet communist ideology suffered severe repressions, provoked by their antimilitary stance, their ecstatic cult which the authorities considered “barbaric,” and their passive resistance to the Soviet economic and cultural reforms. In late 50-s, Zionists, dispersed in small local groups and facing a progressive loss of the younger generation, reestablished their commune as a team of industrial construction workers which migrated from one major construction site to another before settling in South Kazakhstan in 1961 (in 1974 part of the group resettled to the town of Kominternivske near Odessa). By shifting to team-based construction works, Zionists occupied a unique niche in the Soviet society which allowed them to work in a closed circle of believers and to observe both Sunday and Sabbath. In Kazakhstan, Zionists lived in community of goods up till early 90-s, while the group in Kominternivske gave up the original communism while maintaining strong solidarity between members. Today, Zionists still exist in Kazakhstan, Moldova and Southern Ukrainian town of Kominternivske, where the most viable community of nearly 500 members is located. Despite a clear decline of the initial religious enthusiasm (extinction of the ecstatic cult with dances and glossolalia, renunciation of proselytizing activities etc.) the group grows fast through natural increase, with most families having five and more children. Remaining closed to the outside society (endogamy, working in faith-based teams, restricted social relations with unbelievers), the sect allows for many influences of the modern popular culture (modem technologies, music, TV, internet etc.) which helps socialize the younger generation and ensures the group viability in the foreseeable future.
