У статті зроблена спроба розглянути педагогічну діяльність майбутніх магістрів медицини з позиції біоетики і деонтології, визначити біоетичний і деонтологічний зміст педагогічної (просвітницької) діяльності майбутніх магістрів медицини і його специфіку. Педагогічна діяльність майбутніх магістрів медицини – це один із значущих напрямів медичної практики, яка повинна здійснюватися лікарем на регулярній основі. Проблематика дослідження зумовлена недостатньою вивченістю біоетичного та деонтологічного аспектів педагогічно-просвітницького напряму діяльності майбутніх лікарів на тлі активного біоетичного аналізу клінічних питань.
У статті розглянуті вимоги до особистості майбутніх магістрів медицини, що дають змогу реалізовувати просвітницьку діяльність з урахуванням принципів біоетики і деонтології. У структурі особистості майбутніх лікарів визнано значущим наявність здатності до біоетичного мислення і поведінки, яку розглянуто як складну багатокомпонентну якість, що пронизує всю діяльність лікаря і всі його професійні функції, зокрема педагогічну. Розглянуто основні тенденції сучасної медицини, що впливають на біоетичний і деонтологічний зміст педагогічної діяльності майбутніх лікарів. До них належать: орієнтація на біопсихосоціальну модель здоров’я, цілісний і пацієнт-центристський підхід до пацієнта, визнання значущої ролі педагогічної, просвітницької та профілактичної діяльності в підтримці життя і здоров’я людини та опора на концепт «людська гідність» у реалізації педагогічної діяльності в системі охорони здоров’я. Однією з найважливіших визначена проблема доступності для людини, яка звернулася до лікаря, інформації щодо здоров’явідповідального способу життя. Окреслена проблема пов’язана не лише з відкритістю власне інформації, а й зі способами її донесення. У цьому ключі важливим є пошук принципів, які б лягли в основу розробки педагогічних способів і засобів, що дозволяють особам, які звернулися за допомогою до лікаря, формувати необхідні для здоров’явідповідальної та здоров’язбережувальної поведінки уявлення і відповідним чином змінювати власну поведінку. Якісне забезпечення педагогічно-просвітницького процесу співвідноситься з біоетичними вимогами і дає змогу особистості пацієнта реалізувати право на доступ до інформації щодо здоров’явідповідального та здоров’язбережувального способу життя.
The article attempts to consider the pedagogical activity of future masters of medicine from the standpoint of bioethics and deontology, to determine the bioethical and deontological content of pedagogical (educational) activity of future masters of medicine and its specifics. Pedagogical activity of future masters of medicine is one of the important directions of medical practice which should be carried out by the doctor on a regular basis. The problems of the research are caused by insufficient study of bioethic and deontological aspects of pedagogical-educational direction of activity of future doctors on the background of active bioethical analysis of clinical issues..
The article considers the requirements for the personality of future masters of medicine, which allow to implement educational activities taking into account the principles of bioethics and deontology. In the personality structure of future doctors there are recognized the presence of the ability to bioethical thinking and behavior, which is considered as a complex multicomponent quality that permeates all activities of the doctor and all his professional functions, including pedagogical.
The main tendencies of modern medicine influencing the bioethical and deontological content of pedagogical activity of future doctors are considered. These include: focus on biopsychosocial model of health, holistic and patient-centered approach to the patient, recognition of the important role of pedagogical, educational and preventive activities in supporting human life and health and reliance on the concept of “human dignity” in the implementation of pedagogical activity in the system of Health Care. One of the most important is the problem of accessibility for the person who consulted a doctor, of information about health-appropriate lifestyle. The outlined problem is related not only to the openness of the information itself, but also to the ways in which it is conveyed. In this regard, it is important to find principles that would underlie the development of pedagogical methods and tools that allow people who seek medical help to form the necessary ideas for health-appropriate and health-preserving behavior and change their own behavior accordingly. Qualitative provision of the pedagogical and educational process is correlated with bioethical requirements and allows the patient’s personality to exercise the right to access information on a health-appropriate and health-preserving lifestyle.
