Принципи й закономірності формування колективних взаємин дошкільників із дорослими та однолітками

Abstract

У статті наведено теоретичне узагальнення проблеми гуманізації дошкільної освіти, принципів і закономірностей формування колективних взаємин дошкільників із дорослими й однолітками; обґрунтовано підхід до вирішення зазначеної проблеми у виховному процесі під час використання системи виховних дій у процесі занять і самостійної діяльності дітей, організованої вихователем: ігор, вправ, бесід, читання, обговорення й інсценування художніх творів; розкрито особливості діагностування та формування колективних взаємин старших дошкільників під час проведення спеціально організованих занять. У роботі розкрито проблему однієї з перших моральних потреб – потреби у спілкуванні, яка задовольняється у процесі взаємодії з дорослими, що добирають педагогічно доцільний зміст і засоби спілкування. У ньому дитина отримує перший досвід моральної поведінки та спілкування з дорослими, що у подальшому полегшує взаємини з однолітками. Включення дитини в організовану дорослим діяльність, у процесі якої розгортаються багатопланові відносини, закріплює форми суспільної поведінки, формує потребу діяти відповідно до моральних зразків, які виступають як мотиви, спонукаючи діяльність і регулюючі взаємостосунки дітей. Важливим показником гуманності дітей дошкільного віку є їх уміння спілкуватися з однолітками: встановлювати відносини з партнерами з діяльності, контактувати з різних приводів, уміти підібрати слова для переконання однолітків у своїй правоті, уміти погодитися із справедливими претензіями на свою адресу тощо. Як показують дослідження вчених, у дитини старшого дошкільного віку виявляються несформованими способи спілкування з однолітками та присутні егоїстичні тенденції або, навпаки, яскраво виявляється позитивна спрямованість у спілкуванні з однолітками. Кращим показником цих особливостей є спільна діяльність, що вимагає об’єднання та розподілу зусиль для досягнення результату.

The article presents the theoretical generalization of the problem of humanization of preschool education, principles and regularities of formation of collective relations between preschool children with adults and peers. The author justifies the approach for the decision of the specified problem in educational process with using independent activity of children. The process is сreated by the teacher through the use of games, exercises, conversations, reading, discussion and imitation of work of art. In this work, author analyzes peculiarities of diagnostics and formation of collective relations of preschool children during special occupations. The main attention bases on the problem that concerns the necessary moral requirement. One has to consider the requirement of communication. This requirement is satisfied by communication with adults, who choose special methods of communication. In such case, a child gets the first experience of moral communication with surroundings, this experience makes easier the process of rapport with other children. Including a child in organized activity by adults, gives opportunity to make various relations and fixes forms of social behavior, creates the requirement to act according to moral patterns, wich provoke childs’ activity and control it. The important indicator of the humanity in preschool age is childs’ ability to communicate with peers: to establish relations with mates, to contact for different reasons, to be able to find correct words to convince oneself in the rightness, to be able to agree with reasonable criticism. According to researches, the child of senior preschool age shows unformed methods of communication with peers and inherent selfish tendencies, and also positive focus in communication with peers is marked. The best indicator of these features is a collaborative activity, wich demands of joining and distribution efforts for achievement of a result.