Термінологічний аналіз сутності категорії “медіаграмотність”

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена швидкими темпами розвитку інформаційного суспільства, інтенсивність та ефективність яких зумовлена взаємодією кожної окремої особистості з різними видами медіа, що є необхідним засобом передавання інформації та встановлення комунікативних відносин у суспільстві. На необхідності формування медіаграмотності також наголошується міжнародними організаціями й у низці нормативно-правових документів. У статті розглянуто різні підходи до інтерпретації сутності поняття “медіаграмотність” зарубіжними та вітчизняними вченими. Було використано метод контент-аналізу та проаналізовано визначення у 26 джерелах із трьох наукових напрямів: педагогічного, психологічного та соціологічного. Подано авторське формулювання терміна “медіаграмотність”, що розуміється як комплекс знань, умінь і навичок, які дозволяють свідомо сприймати, критично аналізувати, інтерпретувати й оцінювати отриману інформацію і як результат – створювати та передавати медіаповідомлення у різних формах, а також взаємодіяти із суспільством за допомогою медіазасобів. Описано ключові принципи медіаграмотності, що дозволяють вивчати медіапродукт. Виокремлено складники медіаграмотності: естетичні та креативні навички, інтерактивні, навички критичного аналізу, навички безпеки. Визначено рівні та критерії медіаграмотності, які забезпечують ефективне функціонування особистості в медіасередовищі. Отже, медіаграмотність як результат медіаосвіти також повинна забезпечувати майбутнім фахівцям, зокрема учителям початкової школи, умови для підготовки підростаючого покоління до життя в інформаційному просторі, для формування у молодших школярів відповідних умінь і навичок роботи з різноманітними джерелами медіаінформації тощо. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у виявленні й обґрунтуванні напрямів формування медіаграмотності майбутніх учителів початкової школи в університетах України.

The relevance of the study is due to the rapid pace of development of the information society. The intensity and effectiveness of which is due to the interaction of each individual with different types of media, which is a necessary means of transmitting information and establishing communicative relations in society. The need to form media literacy is emphasized by international organizations and in a number of regulatory documents. The article considers different approaches to the interpretation of the essence of the concept of “media literacy” by foreign and domestic scholars. The method of content analysis was used in order to conduct research procedures and the definition in 26 sources from three scientific directions was analyzed: pedagogical, psychological and sociological. The author’s formulation of the concept of “media education” is presented, which is understood as a set of knowledge, skills that allow you to consciously perceive, critically analyze, interpret and evaluate the information received and as a result – to create and transmit media reports in various forms, as well as to interact with society through media means. The key principles of media literacy that allow to study media product are described. The components of media literacy are distinguished: aesthetic and creative skills, interactive, critical analysis skills, security skills. The levels and criteria of media literacy that ensure the effective functioning of the individual in the media environment are determined. Thus, media literacy as a result of media education should also provide future specialists, in particular primary school teachers, with the conditions for preparing the younger generation for life in the information space, for the formation of students’ skills and abilities to work with various sources of media information, etc. We see prospects for further research in identifying and justifying the directions of development of media literacy for future primary school teachers in Ukrainian universities.