У статті визначено поняття “музично-мовний жанр” та досліджено його особливості. Окреслено основні умови усталення цього явища та підходи до вивчення його функціонування. Охарактеризовано стильові параметри та музичні рівні висловлювань. Запропоновано підходи до класифікації мовних жанрів у музиці. Описано основні особливості мовних жанрів у музиці. Теоретичні положення статті проілюстровано на прикладах сучасного музичного спілкування в різних дискурсах. Передбачено основні напрями подальшого вивчення мовної жанрової комунікації. Під час висвітлення питань щодо особливостей того чи того типу дискурсу як “реалізації мови” доцільно передусім ураховувати їх мовознавчі трактування. Мовними жанрами філологи вважають закріплену традицією форму мовного втілення завершених висловлень, детермінованих метою, темою спілкування та правилами комунікації, прийнятими в певному соціумі. Це повною мірою стосується музичного мистецтва, комунікації, мови та висловлень. Узявши згадане визначення за основу дефініції, можемо чітко простежити комунікативні особливості музично-мовного жанру, його залежність від музично-мовної норми та з’ясувати естетичне й культурологічне підґрунтя класифікаційних настанов. Розгляд жанрових аспектів мовлення як комунікативного акту дає змогу вивчати стійкі форми музичного мовлення й особливості мовної поведінки, а також описувати скорельованість мовних дій, мовної поведінки з типом мислення та дійсності. Ми дотримуємося найпродуктивнішого і найбільш доцільного, на нашу думку, комплексного підходу до вивчення музично-мовної практики, який дає підстави інтерпретувати мовні жанри як первинну форму існування мови. Фактично музична комунікація не може відбуватися поза усталеними в різних сферах музично-мовного спілкування мовними жанрами. Вивчення музично-мовної практики з прагматичних позицій доводить, що музично-мовний жанр справді можна вважати єдиною первинною формою існування музичної мови. Музично-мовні жанри – це ланка у створенні текстів та дискурсу. Стиль виступає елементом жанрової єдності висловлення й основою характеристики будь-якого жанру. Природу мовного стиля визначає низка параметрів, таких як ставлення до сприймача, мета мовлення, специфічні форми спілкування, зовнішні умови спілкування, події, що визначають спілкування. Для об’єктивного вивчення музично-мовних жанрів слід враховувати екстрамузичні фактори, зокрема сферу спілкування й діяльності. Остання значною мірою визначає репертуар музично-мовних жанрів. При цьому важливою особливістю є трансформована діалогічність музичного спілкування й переважання в ньому не діалогу, а музично-мовних актів, тобто серії висловлень. Діалогічність у музичному спілкуванні виникає завдяки поєднанню висловлень, що актуалізують різні засоби: основний мовець (виконавець) використовує переважно (але не виключно) музично-мовні засоби, адресат (слухач) – екстрамузичні й парамузичні. Крім того, музично-мовний жанр може формуватися з цілої низки пов’язаних між собою музично-мовних актів.
The article defines the concept of musical and language genre and explores its features. It outlines the main conditions for the establishment of this phenomenon and the approaches to the study of its functioning. Stylistic parameters and musical levels of utterances are characterized. Approaches to the classification of language genres in music are offered. The main features of language genres in music are described. The theoretical principles of the article are illustrated by examples of modern musical communication in various discourses. The main directions for further study of language genre communication are expected. When covering issues related to a particular type of discourse as “language implementation”, it is advisable to take into account their linguistic interpretations. Philologists consider language genres to be a traditional form of language embodiment of completed utterances, determined by the purpose, theme and rules of communication accepted in a certain society. This also applies to the musical art, communication, language and utterances. Taking the mentioned definition as a basis, it is possible to observe the communicative features of the musical-language genre, its dependence on the musicallanguage rules and to find out the aesthetic and cultural basis of the classification instructions. Consideration of genre aspects of speech as a communicative act makes it possible to study the stable forms of musical speech and features of speech behavior, as well as to describe the correlation of speech actions, language behavior with the type of thinking and reality. We follow the most productive and most appropriate approach to the study of musical-language practice, which gives grounds to interpret language genres as the primary form of language existence. In fact, musical communication cannot take place outside the language genres established in various spheres of musical-language communication. The study of musical-language practice from a pragmatic standpoint proves that the musical-language genre can really be considered the only primary form of musical language existence. Musical and language genres are a link in the creation of texts and discourse. Style is the element of genre unity and the basis of the genre characteristics. The nature of language style is determined by a number of parameters: the attitude to the receiver, the purpose of speech, specific forms of communication, external conditions of communication, and the events that determine communication. Extramusical factors, including the sphere of communication and activity, are very important for the objective study of musical and language genres. These factors determine the repertoire of musical and language genres. An important feature is the transformed dialogicity of musical communication and the predominance of musical-language acts that is a series of statements. Dialogicity in musical communication arises due to a combination of expressions that actualize different means: the main speaker (performer) uses mainly (but not exclusively) musicallanguage means, the addressee (listener) – extramusical and paramusical. Besides, the musical-language genre can be formed from a number of related musical-language acts.