З історичного боку, валеологія усвідомлено чи, частіше, несвідомо була окремим напрямом суспільної
діяльності й особистої активності. Так, неусвідомлена валеологічна активність була характерна для
доісторичного періоду в зв’язку з потребами виживання, вирощ ування потомства, захисту, а також як
компонент анімістичної ритуальної діяльності. Тоді ж зародилися перші валеологічні закони, традиції й
ритуали в часи розквіту перших європейських та азійських цивілізацій спостерігався синкретизм медичного й
духовного начал (Античність, східна традиція). Згодом гуманітарна діяльність відокремилася від практичної,
що загальмувало розвиток протовалеології, особливо в епоху середньовіччя. Початок Відродження ознаменував
появу цілісної духовно природної парадигми людини з м ожливістю комплексно розвивати її духовне й фізичне
начало, а розвиток міст сприяв значному підвищенню гігієнічних умов існування. Класичний період культури та
філософської думки породив кілька підходів моралізаторського, утопічного, просвітницького та іде алістичного
характеру. Наприкінці ХІХ століття з приходом позитивістської парадигми та епохи модернізму в культурі
людина є центром світового й власного самостворення. Проте на теренах нашої держави, як і низки інших, на
початку ХХ століття запанувала соцр еалістична парадигма здоров’я людини, що залучила громадянина як
елемента тоталітарної держави домасових способів валеологічної активності фізична культура, масовий
спорт, допризовна підготовка, трудова діяльність. Тільки в останні десятиліття ХХ столітт я після
остаточного падіння колоніальної політики у світі валеологія стала окремою дисципліною й формою суспільної
свідомості.
On the historical side, valeology consciously or, more often, unconsciously was a separate area of social activity and personal activity. Thus, unconscious valeological activity was characteristic of the prehistoric period in connection with the needs of survival, nurturance, protection, as well as a component of animistic ritual activity. Then the first valeological laws, traditions and rituals were born during the heyday of the first European and Asian civilizations, syncretism of medical and spiritual principles was observed (Antiquity, Eastern tradition). Subsequently, humanitarian activities separated from practical, which slowed down the development of protovaleology, especially in the Middle Ages. The beginning of the Renaissance marked the emergence of a holistic spiritual and natural paradigm of a man with the opportunity to comprehensively develop his spiritual and physical beginning, and the development of cities contributed to a significant increase in hygienic living conditions. The classical period of culture and philosophical thought gave rise to several approaches of moralizing, utopian, educational and idealistic nature. Man is the center of the world and his self-education at the end of the 19th century, with the advent of the positivist paradigm and the era of modernism in culture. However, on the territory of our state, as well as several others, at the beginning of the twentieth century, the socialist-realistic paradigm of human health reigned, attracting a citizen as an element of a totalitarian state of pre-mass ways of valeological activity - physical culture, mass sports, pre-conscription training, and labor activity. Valeology became a separate discipline and form of social consciousness only in the last decades of the twentieth century, after the final fall of colonial politics in the world.
