Соціальна робота є невід’ємною складовою суспільства будь-якої країни, яка спрямована на
підтримку тих верств населення, які у певний період часу є нездатними до ефективної
самостійної адаптації до умов суспільного життя. Надзвичайно важливим завданням є
системна підготовка висококваліфікованих соціальних працівників, які здатні підтримувати
та розвивати власну стійкість до стресів, що забезпечує успішність виконання фахівцями
соціальної сфери їх професійних обов’язків. Стресостійкість є системною динамічною
властивістю, яка визначає здатність людини справлятися із багатьма стресогенними
ситуаціями, активно їх змінювати чи пристосовуватись до них без шкоди для свого здоров’я
та зберігати ефективність виконуваної діяльності. Отже, вона активізує емоційну, когнітивну
та поведінкову сфери особистості, тому доцільним є дослідження не лише загального рівня
стійкості до стресу, а й особливостей розвитку її структурних компонентів. Метою статті є
емпіричне дослідження психологічних особливостей розвитку емоційно-мотиваційного
компонента стресостійкості соціальних працівників різних вікових категорій. Отримані
результати проведеного дослідження дали змогу визначити особливості розвитку
конструктів емоційно-мотиваційного компонента стресостійкості у соціальних працівників
різних вікових груп, а саме рівня тривожності, емоційної врівноваженості та змотивованості
до успіху. Було виявлено, що з віком у фахівців соціальної сфери підвищується рівень
тривожності й емоційної врівноваженості, й одночасно зменшується кількість досліджуваних
з високим рівнем мотивації до успіху і мотивації уникнення невдач. Такі результати
пояснюються погіршенням стану здоров’я, зокрема нервової системи, зниженням рівня
активності й зменшенням амбіцій, а також розвитком рефлексії свого емоційного стану,
набуттям навичок цілеспрямовано на нього впливати, досягненням оптимального рівня
мотивації до успіху, що одночасно сприяє ефективному виконанню професійних завдань та
економії власних ресурсів.
Social work is an integral part of the society of any country, which is aimed at supporting those
segments of the population who are unable to effectively adapt to the conditions of public life for a
certain period of time. An extremely important task is the systematic training of highly qualified
social workers who are able to maintain and develop their own resistance to stress, which ensures
the success of social workers in their professional duties. Stress resistance is a systemic dynamic
quality that determines a person's ability to cope with many stressful situations, actively change
them or adapt to them without harm to their health, and maintain the effectiveness of their activities.
Thus, it activates the emotional, cognitive and behavioral spheres of personality, so it is advisable to
study not only the general level of resistance to stress, but also the peculiarities of the development
of its structural components. The aim of the article is an empirical study of the psychological
features of the development of the emotional and motivational component of stress resistance of
social workers of different ages. The results of the study made it possible to determine the features
of the development of constructs of the emotional-motivational component of stress resistance in
social workers of different ages, the level of anxiety, emotional balance and motivation to succeed.
It was found, that with age, social workers increase the level of anxiety and emotional balance, as
well as reduce level of motivation to succeed and motivation to avoid failure. Such results can be
explained by the deterioration of health, including the nervous system, decreased activity and
reduced ambition, as well as the development of reflection of one’s emotional state, the acquisition
of skills to purposefully influence it, achieving optimal motivation to succeed, which also
contributes to effective performance of professional tasks and saving of own resources.
