Поетична психотерапія як засіб фасилітації духовної трансформації особистості

Abstract

Статтю присвячено аксіопсихологічному обґрунтуванню застосування короткочасної поетичної психотерапії з використанням творів морально-етичного й екзистенційно-духовного спрямування. Мета дослідження: описово-феноменологічне й експериментально-статистичне доведення ефективності терапії поезією в короткочасній перспективі. Завдання дослідження полягали в обґрунтуванні доцільності використання поезії в якості засобу гармонізації поточних психічних станів і фасилітації пролонгованих процесів духовної трансформації особистості; презентуванні аксіопсихологічного (суб’єктно-ціннісного) формату організації та змістового наповнення поезіотерапії; експериментальній і статистичній верифікації ефективності застосованого формату поетичної терапії. Методи дослідження: шкала ситуативної тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна, методика діагностики психічних станів Г. Айзенка, опитувальник якості життя Р. Еліота; описово-статистичні методи, кореляційний аналіз. Формувальний експеримент проводився у формі поетичного вечора-тренінгу. Експериментальну вибірку склали 18 дорослих представників середнього класу. В результаті дослідження було обґрунтовано, що в процесі поезіотерапії відбувається гармонізація поточних психічних станів і фасилітація духовної трансформації особистості згідно з аксіопсихологічним форматом відбору і презентації авторських текстів, що визначається принципом інтегральної суб’єктності, за яким функціонально-динамічні зрушення у смислових переживаннях реципієнтів поезії простежуються на організмічному, психосоматичному (відносний суб’єкт); індивідуальному, адаптаційно-діяльнісному (моносуб’єкт); інтеракційному, морально-комунікативному (полісуб’єкт); автентичному культуротворчому (метасуб’єкт); універсальному, трансцендентному (абсолютний суб’єкт) рівнях. Доведено, що духовно-трансформаційний потенціал поезії визначається інтенсивністю і гостротою втілених у ній моральних дилем і в ближній часовій перспективі виявляється в динаміці психоемоційних станів, поданих на різних рівнях суб’єктності реципієнта поезії. Висновки. Встановлено загальну тенденцію до зростання внутрішньої інтегрованості (гармонізації) психічних станів, що є предиктором зрілої життєвої позиції, сили Я, здатності до самостійного, автентичного смислопокладання особистості. Водночас відбувається позитивна переоцінка реципієнтами поезії якості свого життя, що супроводжується більшим самоприйняттям і асертивністю.

Objective. The article considers the axiopsychological substantiation of the use of short-term poetic psychotherapy with the works of moral-ethical and existential-spiritual orientation. The aim of the study was descriptive-phenomenological and experimental-statistical proof of the poetry therapy effectiveness in the short term. The study objectives are to substantiate the feasibility of poetry application as a means of harmonizing current mental states and facilitating the prolonged processes of spiritual transformation of the individual; presentation of axiopsychological (subject-value) format of organization and content of poetry therapy; experimental and statistical verification of the effectiveness of the applied poetic therapy format. Research methods: Spielberger and Y. Khanin scale of situational anxiety, G. Eisenko’s method of diagnostics of mental states, R. Eliot’s quality of life questionnaire; descriptive and statistical methods, correlation analysis. Formative experiment was conducted in the form of a poetic evening-training. 18 middle-class adults made up the experimental sample. Results. As a result of the research it has been proved that in the process of poetry therapy there is a harmonization of current mental states and facilitation of personality spiritual transformation in accordance with axiopsychological format of selection and presentation of the author’s texts, determined by the principle on the organic, psychosomatic (relative subject); individual, adaptive-activity (monosubject); interactional, moral and communicative (polysubject); authentic cultural (metasubject); universal, transcendent (absolute subject) levels. The spiritual-transformational potential of poetry is proved to be determined by the intensity and severity of the moral dilemmas embodied in it, and in the near future it is manifested in the dynamics of psycho-emotional states represented at different levels of subjectivity of the recipient of poetry. Conclusions. There is a general tendency to increase the internal integration (harmonization) of mental states, which is a predictor of a mature life position, the strength of the self, the ability to reach an independent, authentic meaning of the individual. At the same time, the recipients of poetry positively re-evaluate the quality of their lives, which is accompanied by greater self-acceptance and assertiveness.