У статті здійснено аналітичний огляд особливостей професійної підготовки майбутніх фахівців театрального мистецтва в системі університетської освіти у США. У статті встановлено, що розвиток системи професійної освіти у сфері театрального мистецтва не означає радикальних змін парадигми, а лише підкреслює та доводить повторність фундаментальних аспектів, пов’язаних з автодидактичними підходами в автономних та інституційних приватних закладах вищої освіти. У статті також визначено, що професійна підготовка фахівців театрального мистецтва на сучасному етапі у США є принципово мультигібридним явищем, яке запозичує, адаптує та застосовує до театральних виставок тіла із різноманітного набору практик, що включають мистецтва медитації, бойові мистецтва, танці, акробатику, цирк та спорт, назвемо лише кілька категорій. Автором встановлено, що така історична гібридизація підготовки акторів відбувалася головним чином на рівні змісту (тобто вправ та технік), а не на рівні передавального середовища, яке залишається переважно у фізичному просторі. Результати дослідження вбачаються в аналітичному огляді процесу професійної підготовки майбутніх фахівців театрального мистецтва у США; вивчення особливостей застосування діяльнісного й особистісного підходів щодо поглибленням наукових знань щодо психо-фізіологічних факторів професійної діяльності; розширенні та вдосконаленні методичного інструментарію задля удосконалення української системи підготовки акторів у контексті університетської освіти. Автором визначено, що спектр «керованих автодидактичних» практик у сфері професійної підготовки акторів характеризуються гібридностю, що підкреслює безперервність еволюції системи у галузі підготовки акторів. Професійна підготовка майбутніх фахівців театрального мистецтва, що сформувалась на початку ХХ століття у США, визначається динамічністю підходів до організації в межах інституційної (університетської) та неінституційної освіти (театральні студії, аматорські гуртки); поєднує різні методичні підходи до практичної підготовки майбутніх акторів.
The article provides an analytical review of the features of professional training of future theater professionals in the system of university education in the United States. The article finds that the development of the system of professional education in the field of theater does not mean radical paradigm shifts, but only emphasizes and proves the repetition of fundamental aspects related to self–taught approaches in autonomous and institutional private higher education institutions. The article also states that the training of theater professionals in the United States is a fundamentally multihybrid phenomenon that borrows, adapts, and applies to theater exhibitions the body from a variety of practices, including meditation, martial arts, dance, acrobatics, circus, and sports, we will name only some categories. The author found that such a historical hybridization of the training of actors took place mainly at the level of content (ie exercises and techniques), and not at the level of the transmission medium, which remains mainly in physical space. The results of the study can be seen in the analytical review of the process of professional training of future theater professionals in the United States; study of the peculiarities of the application of activity and personal approaches to the deepening of scientific knowledge about the psycho-physiological factors of professional activity; expanding and improving the methodological tools for improving the Ukrainian system of training actors in the context of university education. The author determined that the range of «managed self-taught» practices in the field of professional training of actors is characterized by hybridity, which emphasizes the continuity of the evolution of the system, rather than its decline due to the emergence of digital technologies in the field of actor training. Professional training of future theater professionals, formed in the early twentieth century in the United States, is determined by the dynamic approaches to the organization within the institutional (university) and non-institutional education (theater studios, amateur clubs); combines different methodological approaches to the practical training of future actors.
