Стаття присвячена особливостям груп самодопомоги для реабілітованих наркозалежних у змістовому аспекті. Розкрито сутність поняття «групи самодопомоги для реабілітованих наркозалежних». Група самодопомоги – це специфічне соціальне середовище, що має терапевтичний ефект, утворене безпосередньо реабілітованими наркозалежними з метою надання різних видів допомоги. Допомога полягає як у психологічній підтримці, так і наданні окремих елементів соціальної допомоги. Групи сприяють відновленню психологічного та соціального функціонування наркозалежних та їх ресоціалізації. Виділено загальні особливості груп самодопомоги для наркозалежних, що випливають з типології груп (контроль та реорганізація поведінки реабілітованих наркозалежних, досвід подолання стресових або кризових ситуацій, відчуття дискримінації у зв’язку із соціальним статусом, яка є спільною рисою для всіх учасників групи, наявність загальної проблеми стосовно самовизначення, самоактуалізації та підвищення особистісної ефективності) та специфічні їх ознаки (однаковий досвід уживання психоактивних речовин, допомога від кожного учасника групи як система взаємодопомоги, можливість отримати специфічну інформацію через рефлексію, навчання специфічних методів самодопомоги, ініціація когнітивних процесів). Врахування цих особливостей дозволить підвищити ефективність надання соціальної підтримки таким особам. Зміст організації соціального супроводу реабілітованих наркозалежних у групах самодопомоги зводиться до реалізації таких етапів, як: 1) підготовка до самостійної життєдіяльності у соціальному середовищі через налагодження зв’язків із соціальною службою, членами групи само/взаємодопомоги (групи Анонімних Наркоманів), підбір і налагодження контакту із соціальним спонсором (особа, яка мала досвід уживання наркотичних речовин, але довгий час перебуває у тверезості); 2) здійснення соціальної опіки, допомоги або патронажу соціальним педагогом/соціальним працівником або іншими суб’єктами соціальної роботи.
The article is devoted to the features of self-help groups for rehabilitated drug addicts in terms of content. The essence of the concept of «self-help group for rehabilitated drug addicts» is revealed. A self-help group is a specific social environment that has a therapeutic effect, created directly by rehabilitated drug addicts in order to provide various types of assistance. Assistance consists of both psychological support and the provision of certain elements of social assistance. The groups help to restore the psychological and social functioning of drug addicts and their resocialization. The general features of self-help groups for drug addicts, arising from the typology of groups, are highlighted (control and reorganization of the behaviour of rehabilitated drug addicts, experience of overcoming stressful or crisis situations, discrimination based on social status, which is a common feature for all group members, the presence of a common problem of self-determination, self-actualization and personal effectiveness), and specific characteristics (the same experience of using psychoactive substances, help from each member of the group as a system of mutual assistance, the ability to obtain specific information through reflection, training in specific methods of self-help, initiation of cognitive processes). Consideration into account these features will increase the efficiency of providing social support to such persons. The content of the organization of social support of rehabilitated drug addicts in self-help groups is reduced to the implementation of the following stages: 1) preparation for independent living in a social environment through the establishment of links with social services, members of the self/mutual aid group (Addicts Anonymous group), selection and establishment of contact with a social sponsor (a person who has experienced drug use but has been sober for a long time); 2) implementation of social guardianship, assistance or patronage by a social pedagogue / social worker or other subjects of social work.
