The article deals with the use of information and computer technologies at teaching foreign languages. The conditions of the development of the connectivist learning theory have been presented. The meanings of three learning theories behaviorism, cognitivism and constructivism that are the background of the connectivist theory have been shown. The author defines 21st century skills, namely, cognitive competencies, intrapersonal competencies and interpersonal competencies. One of the 21st century skills is information literacy and ICT literacy. It is stated that the skill to evaluate the information becomes a meta-skill, which should be developed before the learning process begins. The author gives the definition of connectivism that is theoretical framework for understanding learning, in which knowledge comes into action through the learner’s connection to the learning community. It paves the way for a new model of learning appropriate to the knowledge-based society. The learning community is a node in the network. The character and the constituents of the network, the notion and meaning of nodes have been described. There are several factors that influence the strength of connections, e. g. motivation and influence, creation of schemes, logic and experience. The views on connectivism of its founders George Siemens and Stephen Downes have been presented in the article. There are eight principles of connectivism by G. Siemens. The author shows the role of the teacher and the learner in the connectivist learning theory. The learning environment changes from teacher-centered into learner-centered environment. The author shows the role of connectivist principles in the foreign language education. What does it mean to teach vocabulary in context using connectivist principles?
Стаття присвячена використанню інформаційних та комп’ютерних технологій під час викладання іноземних мов. Представлено умови розвитку конективістської теорії навчання. Продемонстровано значення трьох теорій навчання біхевіоризму, когнітивізму та конструктивізму, які є основою для теорії конективізму. Автор визначає навички XXI століття, а саме когнітивні компетентності, внутрішньоособистісні та міжособистісні компетентності. Однією з навичок XXI століття є інформаційна та ІКТ-грамотність. Зазначається, що вміння оцінювати інформацію стає мета-вмінням, яке слід розвивати до початку процесу навчання. Автор дає визначення конективізму, а саме конективізм – це теоретична база для розуміння навчання, в якій знання активуються через зв’язок учня з навчальною спільнотою. Це відкриває шлях до нової моделі навчання, яка підходить для суспільства, яке використовує засоби та методи штучного інтелекту. Навчальна спільнота – це вузол у мережі. Описано характер та складники поняття «мережа», поняття та значення вузлів. Є кілька факторів, що впливають на міцність зв’язків, наприклад, мотивація та вплив, створення схем, логіка та досвід. У статті представлені погляди на конективізм його засновників Джорджа Сіменса та Стівена Даунса. Є вісім принципів конективістської теорії навчання за Дж. Сіменсом. Автор показує роль викладача та учня в теорії конективізму. Навчальне середовище змінюється від середовища, яке орієнтоване на вчителя, на середовище, яке орієнтоване на учня. Автор показує роль принципів конективізму у навчанні іноземних мов. Зв’язок вивчення іноземних мов та теорії конективізму не обмежується лише використанням інформаційних технологій. Що означає викладати лексику в контексті, використовуючи принципи конективізму? Для студентів важливо відчувати мову не як структуру, а як мережу.