Розглянуто питання статевого виховання учнівської молоді. Критичного аналізу та систематизації потребують здобутки вітчизняних учених. Констатовано, що провідними моделями статевого виховання є рестриктивна (обмежувально-охоронна), яка знайомить із фізіологічними аспектами статі та сексуальності, підпорядковуючи їх принципу краще «занадто пізно», ніж небезпечне «дуже рано»; пермісивна (ліберальна), при якій якісна статева освіта широко визнана у всьому світі, хоча характеризується відкритими поглядами на питання сексуальності; модель «золотої середини», покликана допомогти молодій людині уникнути розчарувань і не нашкодити іншим у статевих стосунках загалом та в сім’ї зокрема, полегшити особистий і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід молодої людини у доросле життя. Доведено, що прийняття тієї чи іншої моделі в конкретному суспільстві регулюється індивідуальним ставленням до сексуальності та статевого виховання студентської молоді в конкретній країні, державною політикою, становищем науковців, рівнем економічного розвитку суспільства. З’ясовано, що найбільш оптимальним є демократичний підхід, за якого можливе визнання самого факту існування проблеми статі і міжстатевих стосунків, права підлітка на частину свого буття, «вбудовування» на науковій основі в об’єкти педагогічної дії таких життєвих цінностей, знань, навичок і норм поведінки, які б обмежували можливі відхилення у процесі статевої соціалізації дитини. Встановлено, що методологічні принципи статевого виховання ґрунтуються на гуманістичних і науково-реалістичних ідеях та концепціях, які знайшли найбільш повне відображення у вченні про стать і статевий акт.
The article considers the issue of sexual education of student youth. Critical аnalysis and systematization require the achievements of domestic scientists. It is stated that the leading models of sex education are restrictive (restrictive-protective), which introduces the physiological aspects of sex and sexuality, subordinating them to the principle – better «too late» than dangerous «too early»; permissive (liberal), in which quality sex education is widely recognized around the world, although it is characterized by open views on sexuality; and the «golden mean» model, which is designed to help young people avoid frustration and not to harm others in sexual relations in general and in the family in particular, to facilitate personal and psychosexual development, to facilitate the transition of young people into adulthood. In addition, it is proved that the adoption of a model in a particular society is governed by individual attitudes to sexuality and sexual education of student youth in a particular country, public policy, the position of scientists, the level of economic development of society and others. It was found that the most optimal is a democratic approach, which involves, on the one hand, the recognition of the very fact of the problem of gender and intersex relations and the right of adolescents to part of their lives, on the other – «embedding» on a scientific basis such life values, knowledge, skills and norms of behavior that would limit possible deviations in the process of sexual socialization of the child. It is established that the methodological principles of sex education are based on humanistic and scientific-realistic ideas and concepts, which are most fully reflected in the doctrine of sex and sexual intercourse. Modern models of sex education and approaches to sex and sex education serve the modern worldview to interpret gender issues and predict the future of young people in the theory and practice of sex education in the EU. It is concluded that a number of EU countries have developed social policies that are not aimed at silencing the problems of sexuality and sexuality of young people, but informing and educating them, where sex education is not advocacy, but aimed at making young people’s sex lives orderly and protect it from the disappointing epidemiological situation in the world today.
