Здійснено ретроспективний наліз проблеми громадянського виховання особистості в зарубіжній філософсько-педагогічній науці. Автор звертає увагу на те, що ідея громадянськості в різні часи посідала особливе місце не тільки в духовному житті суспільства, а й в усіх значущих сферах його діяльності – ідеології, політиці, культурі, військовій сфері.
Питання громадянського виховання було одним із фундаментальних питань в історії філософії і педагогіки. Ще
стародавні філософи порушували питання, пов’язані із громадянськими якостями, як моральними та соціально-політичними. В античні часи поняття «громадянське суспільство» і «держава» були взаємозамінними.
Для громадянського виховання доби Середньовіччя характерні: увага до людської душі; пріоритет віри над знаннями, наукою; виховання відповідальності за допомогою вивчення текстів Святого Письма; нерозривний зв’язок громадянського виховання з моральним становленням особистості.
Гуманісти епохи Відродження обстоювали необхідність та можливість відродження ідеї громадянського виховання.
Вияв особливого інтересу до ідеї громадянського суспільства припадає на XVII століття, коли з’являється теорія
громадянського суспільства Дж. Локка.
Цікавими в контексті нашого дослідження є думки про розвиток громадянського виховання із творчого доробку
педагогів епох Просвітництва та Нового часу.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття в педагогіці закордонних розвинутих країн виникла низка реформаторських течій, які базувалися на громадянському, національно-патріотичному вихованні і культивували любов до свого
народу, його мови, держави та її інститутів. Широко вживався термін «виховання громадянина», який базувався на
підвалинах виховання людини – патріота своєї Вітчизни.
Результати ретроспективного аналізу проблеми громадянського виховання особистості дають підстави автору
стверджувати, що ідея громадянського виховання пройшла складний шлях еволюційного розвитку від ствердження
людством думки про необхідність збереження власної домівки, родини, культури до свідомих, прогресивних пошуків
педагогів, популяризації та практичного застосування громадянської культури.
Аналіз окресленого питання в закордонній філософсько-педагогічній науці дає підстави стверджувати, що в різні
історичні періоди розвитку людства тлумачення сутності громадянського виховання демонструє залежність від рівня суспільно-політичного розвитку і тих процесів, що відбувалися.
The article provides a retrospective analysis of the problem of civic education of the individual in foreign philosophical and pedagogical
science. The author draws attention to the fact that the idea of citizenship at different times occupied a special place not
only in the spiritual life of society, but also in all important areas of its activities – ideology, politics, culture, military sphere.
The issue of civic education was one of the fundamental issues in the history of philosophy and pedagogy.
Even ancient philosophers raised issues related to civic qualities as moral and socio-political. In ancient times, the concepts
of civil society and the state were interchangeable.
For civic education of the Middle Ages are characterized by: attention to the human soul; the priority of faith over knowledge,
science; fostering responsibility by studying the texts of the Holy Scriptures; the inextricable link between civic education
and the moral development of the individual.
Renaissance humanists advocated the need and possibility of reviving the idea of civic education.
The expression of special interest in the idea of civil society dates back to the XVII century, when the theory of civil society
by J. Locke appeared.
Interesting in the context of our study are ideas about the development of civic education from the creative work of teachers
of the Enlightenment and the New Age.
At the end of the XIX century and in the ХХ century in the pedagogy of foreign developed countries, a number of reformist
currents emerged, which were based on civic, national and patriotic education and cultivated love for their people, their language,
the state and its institutions.
The term «education of the citizen» which was based on bases of education of the person-patriot of the Homeland was widely used.
The results of a retrospective analysis of the problem of civic education give the author reason to say that the idea of civic
education has undergone a complex path of evolutionary development from the assertion of humanity about the need to preserve
their home, family, culture.
Analysis of the outlined issue in foreign philosophical and pedagogical science suggests that in different historical periods
of human development, the interpretation of the «essence of civic education» shows the dependence on the level of socio-political
development and the processes that took place.
