Статтю присвячено конкретизації сутності та структури лінгвокультурологічної компетентності, а також вияву рівнів її сформованості в майбутніх учителів іноземних мов у процесі їхньої професійної підготовки у закладі вищої освіти. Продемонстровано, що лінгвокультурологічна компетентність майбутніх учителів іноземних мов є закономірним наслідком реалізації у практиці їхньої професійної підготовки засобів культурологічного підходу, суть якого полягає у визнанні пріоритету культури в іншомовній освіті, вихованні і розвитку їхньої багатокультурної мовної особистості, у процесі яких вона не просто вивчає культуру, а проживає і переживає її як спосіб власного життя і діяльності, як певне середовище свого духовного збагачення. Лінгвокультурологічна компетентність учителя іноземної мови – це професійно важливе новоутворення особистості, яке дає йому змогу відчувати себе суб’єктом культурно-історичного процесу на основі ґрунтовної поінформованості в різних галузях науки та мистецтва, розуміння закономірностей розвитку культури як процесу зі створення, зберігання і трансляції загальнолюдських цінностей, чіткої орієнтації в традиціях, реаліях, звичаях, духовних надбаннях не лише свого народу, а й інших націй, мови котрих вивчаються, вияву здатності спілкуватися в сучасному світі, оперуючи культурними компонентами і зразками різних народів, ефективно здійснюючи міжмовну і міжкультурну професійну комунікацію. Структура означеного феномена функціонує в гармонійній єдності інформаційно-змістового, особистісно-ідентифікаційного та функціонально- рольового компонентів, які виконують інтелектуальну, аксіологічну й адаптивно-регулювальну функції.
Вибіркове обстеження студентів закладів вищої освіти, які здобувають кваліфікацію вчителя іноземної мови, засвідчило, що за традиційного навчання в них досить повільно відбувається формування лінгвокультурологічної компетентності за всіма роками професійної підготовки. Як наслідок, більше половини випускників бакалаврату, достатньою мірою володіючи основною іноземною мовою, яка вивчається, практично дуже слабко підготовлені до реалізації функцій учителя іноземної мови як носія культурних цінностей, провідного суб’єкта й організатора шкільної іншомовної освіти, а також медіатора культур у сфері міжкультурної комунікації та взаємодії.
The present article aims to underline the contents and structure of the linguoculturological competence as well as become aware of the future foreign languages teachers’ level of its maturity during their professional training at the higher education institution. The article states that the future foreign languages teachers’ linguoculturological competence is an expected result of the means of culturological approach during their professional training, the essence of which is to prioritize culture in the foreign languages education, to develop their multicultural linguistic personality, which results not only in learning about the culture, but also experiencing and living it over as a certain spiritual environment. Foreign language teachers’ linguoculturological competence is an important part of a professional personality development that allows them to become a subject of a cultural and historical process due to a profound knowledge in different areas of science and art, comprehension of the development of culture as a process of creating, preserving and translating of human values, perfect understanding of traditions, realia, customs, moral values of not only their own nation, but also those whose languages are under consideration, ability to communicate in a modern world by applying cultural components and examples of different nations and effectively carrying out interlinguistic and intercultural professional communication. The structure of the phenomenon under consideration functions in the cohesion of informative, personality identificational and functional components that carry out intellectual, axiological and adaptive and regulative functions. A random research of the higher education students of the foreign languages departments has showed that traditional teaching does not enable active formation of the linguculturological competence during all the years of study. It results in the majority of BA students who, on the one hand, have a satisfactory command of the major language, and on the other hand, do not possess enough qualification as carriers of cultural values, nor leading subjects and developers of a school foreign language education, nor cultural intermediaries in the intercultural communication and interaction.
