Метою статті є аналіз становлення та функціонування системи грошової
повинності непманів в Україні 1921-1923 рр., тобто на початку проголошення і впровадження нової
економічної політики більшовиків. Висновки. Грошова повинність
непманів постала фінансовим зобов’язанням громадян перед державою, яка спочатку позбавила їх
права власності і майна, а згодом запропонувала денаціоналізацію і форми соціально-трудового
партнерства. Податок був фінансовою повинністю платника, але індивідуально специфічною,
соціально суперечливою в умовах системного “наступу на капітал” радянських податкових органів,
економічно обтяжливою. Особливість його стягнення в Україні визначалася наявністю імперського
централізованого та уніфікованого апарату фінансових органів. Фіскальний апарат в особі податкових
органів займався стягненням сімнадцяти видів грошових зборів з міських непманів і п’яти поза містом.
Загальні суми надходження промислового податку та інших грошових податків, які потрапляли до каси
Народного комісаріату фінансів радянської України, поповнювали видаткову частину державного
бюджету. Таким чином новоявлені непмани, яких радянська держава висміювала на сторінках
сатиричних видань, стали першими внутрішніми інвесторами, особливо в умовах кредитної ізоляції від
зарубіжних країн.
The main aim of the article is to discover the history of the formation and functioning of the
system of tax obligation of the NEPmen in Ukraine in 1921-1923 (at the beginning of the proclamation and
implementation of the new economic policy of the Bolsheviks). The conclusion of the research is that the tax obligation of the
NEPmen, that is used to be a conscious need to pay moderate taxes in exchange for relative freedom of trade,
production and labour, became a slave-like monetary obligation of citizens to the state, which initially deprived
them of property rights. Later on, denationalization and forms of social and labour partnership were proposed.
The tax is seen as a financial obligation of the payer, additional financial burden, but individually specific, socially
contradictory in the context of a systematic “attack on capital” of the Soviet tax authorities. Features of its
collection in Ukraine was determined by the presence of the imperial-like centralized and unified apparatus of
financial authorities. It is noted that the fiscal apparatus, represented by the tax authorities, was collecting
seventeen types of taxes from city NEPmen and five types of taxes in the countryside. The total amount of
industrial tax and other monetary taxes, which went to the cash desk of the People's Commissariat of Finance of
Soviet Ukraine, supplemented the expenditure part of the state budget. NEPmen, whom the Soviet state ridiculed
on the pages of satirical publications, became the first domestic investors, especially in conditions of credit
isolation from foreign countries.
