Мета статті. На основі аналізу архівних джерел та офіційних документів і в
контексті повсякденного життя суспільства з’ясовано особливості пенсійного забезпечення в
радянській Україні в другій половині 1930-х рр. Визначено ключові соціальні пріоритети пенсійного
забезпечення в державі, яка нехтувала загальними цивілізаційними цінностями, натомість
підкреслюючи класові принципи. Висновки. Установлено, що призначення персональних пенсій виявилося
своєрідним визнанням державою заслуг окремих груп населення, а з іншого боку, – символічною платою
за їхню лояльність до влади. Розміри пенсій були мізерними, проте свідчили про соціально-політичні
пріоритети радянської влади та її соціальну політику.
Aim of the study. The analysis of archival sources and official documents reveals the features of
retirement benefit in the Soviet Ukraine in the second half of the 1930s in the context of everyday life of society. It identifies the critical social priorities of retirement provision in a state that neglected civilisational values, instead
emphasising class principles. Conclusions. The author has argued that the award of merit pension was a kind of
recognition of merit certain groups of the population by the state, and on the other hand - a symbolic payment for
loyalty. Amount of pensions was scanty. But they testified to the socio-political priorities of the Soviet authority
and its social policies.
