Розвиток кінезітерапії у Франції (1914–1969 рр.)

Abstract

У статті проаналізовано історію розвитку кінезітерапії у Франції з 1914 до 1969 року. Отримані напрацювання можливо використати для доповнення та розширення навчальних курсів у закладах вищої освіти медичного та фізкультурно-спортивного профілю. Результати. Значний вплив на розвиток кінезітерапії у Франції мали наслідки Першої і Другої світових війн. Застосування масажу та лікувальної гімнастики сприяло процесам реабілітації та функціонального відновлення поранених. Професія масажиста-кінезітерапевта офіційно заснована у Франції 30 квітня 1946 року. Навчання у школах, де відбувалася професійна підготовка, тривало 2 роки. Основну увагу приділяли особливостям використання масажу в поєднанні з лікувальною фізичною культурою у травматології, неврології та ревматології. Однією з головних умов для тих, хто бажав навчатися, була наявність французького громадянства, а також відмінний стан здоров‟я. З 1950-х років у Франції почали вести мову про ще один додатковий рік навчання. Французьке медичне співтовариство намагалось кваліфікувати професійні дії масажистів-кінезітерапевтів у відповідності до потреб тих спеціалістів, з котрими вони співпрацювали у парі. Лише у 1969 році офіційно запроваджено навчання тривалістю 3 роки.

В статье проанализирована история развития кинезитерапии во Франции с 1914 до 1969 года. Полученные наработки возможно использовать для дополнения и расширения учебных курсов в учреждениях высшего образования медицинского и физкультурно-спортивного профиля. Результаты. Значительное влияние на развитие кинезитерапии во Франции имели последствия Первой и Второй мировых войн. Применение массажа и лечебной гимнастики способствовало процессам реабилитации и функционального восстановления раненых. Профессия массажиста-кинезитерапевта официально основана во Франции 30 апреля 1946 года. Обучение в школах, где проходила профессиональная подготовка, длилось два года. Основное внимание уделяли особенностям использования массажа в сочетании с лечебной физической культурой в травматологии, неврологии и ревматологии. Одним из главных условий для тех, кто хотел учиться, было наличие французского гражданства, а также безупречное состояние здоровья. С 1950-х годов во Франции начали говорить об еще одном дополнительном годе обучения. Французское медицинское сообщество пыталось квалифицировать профессиональные действия массажистов-кинезитерапевтов в соответствии с потребностями тех специалистов, с которыми они сотрудничали в паре. Лишь в 1969 году официально введено обучения продолжительностью 3 года.

Nowadays the development of medicine and rehabilitation in Ukraine is especially important for society. Leading Ukrainian specialists are acquainting the foreign experience, in particular, French one, and use the best achievements in daily practice. The purpose of the article is to analyze the history of kinesitherapy in France from 1914 till 1969. The obtained results can be used to supplement and expand courses in higher education institutions of medical and physical culture and sports profile. The scientific novelty of the paper consists in the fact that for the first time in the Ukrainian educational system the history of kinesitherapy in France in the twentieth century will be presented. To achieve this purpose the complex of scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-typological and historical-systemic) methods have been used. Results. It was found that the consequences of the First and Second World Wars had a significant impact on the development of kinesitherapy in France. The use of massage and remedial gymnastics contributed to the processes of rehabilitation and functional recovery of the wounded people. The profession of masseur-kinesitherapist was officially founded in France in 1946, April 30. It was the combination of massage, remedial gymnastics, functional recovery and physiotherapy. The professional training of masseurs-kinesitherapists at schools lasted two years. The main attention was paid to the peculiarities of the use of massage in combination with physical therapy in traumatology, neurology and rheumatology. One of the principal conditions for those who wanted to study was French citizenship and perfect health. The French medical community tried to qualify the professional actions of massage therapists in accordance with the needs of the specialists they cooperate with. The three year studies was officially introduced only in 1969.