Показники якості життя нині є ключовими у оцінці ефективності фізичної терапії, оскільки вони є відображенням фізичного, психологічного та соціального функціонування людини. Мета: визначити особливості динаміки якості життя у амбулаторних пацієнтів з порушеннями ортопедичного профілю впродовж курсу фізичної терапії залежно від типу ставлення до хвороби. Методи дослідження: оцінка якості життя проводилася з використанням міжнародного стандартизованого опитувальника Health Status Survey. Групування пацієнтів відбувалося з використанням Міжнародної класифікації функціонування та методики визначення типів ставлення до хвороби. Отримані результати були опрацьовані методами математичної статистики. У досліджені взяли участь 113 пацієнтів, котрі проходили курс фізичної терапії у медичному центрі «ФЕСКО» впродовж 2013-2015 років. Результати. Проведений аналіз виявив ряд особливостей динаміки показників якості життя залежно від локалізації пошкодження опорно-рухового апарату та типу відношення до хвороби. Зокрема, серед пацієнтів з порушенням у нижній частині тіла група з нераціональним ставленням до хвороби мала гіршу динаміку у шкалах «фізичне функціонування», «роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності», «біль», «життєздатність», «психічне здоров'я» та «фізичний статус». Оскільки динаміка у групах з нераціональним ставленням до хвороби була статистично гіршою у значній кількості показників, зрівняння заключних показників з групами пацієнтів з раціональним відношенням до хвороби не спостерігалося. Висновок. Підтверджено наявність статистично значимих відмінностей у динаміці якості життя серед пацієнтів з ортопедичного профілю впродовж фізичної терапії на амбулаторному етапі залежно типу ставлення до хвороби. Отримані результати слід враховувати для покращення системи фізичної терапії та збільшення її ефективності. Це необхідно у першу чергу для пацієнтів з нераціональними типами ставлення до хвороби, оскільки значна кількість досліджуваних показників була гіршою у цих пацієнтів, а також мала менш виражену динаміку порівняно з пацієнтами з раціональними психотипами. Це вимагає визначення особливостей ведення таких пацієнтів та поліпшення управління у системі фізичної терапії.
Показатели качества жизни ныне являются ключевыми в оценке эффективности физической терапии, поскольку они являются отражением физического, психологического и социального функционирования человека. Цель: определить особенности динамики качества жизни у амбулаторных пациентов с нарушениями ортопедического профиля на протяжении курса физической терапии в зависимости от типа отношения к болезни. Методы исследования: оценка качества жизни проводилась с использованием международного стандартизированного опросника Health Status Survey. Группировка пациентов происходила с использованием Международной классификации функционирования и методики определения типов отношения к болезни. Полученные результаты были обработаны методами математической статистики. В исследовании приняли участие 113 пациентов, проходивших курс физической терапии в медицинском центре «ФЕСКО» на протяжении 2013-2015 годов. Результаты. Проведенный анализ выявил ряд особенностей динамики показателей качества жизни в зависимости от локализации повреждения опорно-двигательного аппарата и типа отношения к болезни. В частности, среди пациентов с нарушением в нижней части тела группа с нерациональным отношением к болезни имела худшую динамику в шкалах «физическое функционирование», «роль физических проблем в ограничении жизнедеятельности», «боль», «жизненная активность», «психическое здоровье» и «физический статус». Поскольку динамика в группах с нерациональным отношением к болезни была статистически хуже в большей части показателей, заключительные показатели групп пациентов с рациональным отношением к болезни остались лучшими. Вывод. Подтверждено наличие статистически значимых различий в динамике качества жизни у пациентов ортопедического профиля в течение физической терапии на амбулаторном этапе в зависимости от типа отношения к болезни. Полученные результаты следует учитывать для улучшения системы физической терапии и увеличения ее эффективности. Это необходимо в первую очередь для пациентов с нерациональными типами отношения к болезни, поскольку значительное количество исследуемых показателей было хуже у этих пациентов, а также они имели менее выраженную динамику по сравнению с пациентами с рациональными психотипами. Это требует определения особенностей ведения таких пациентов и улучшения управления в системе физической терапии.
Quality of life indicators are key in assessing the effectiveness of physical therapy now, as they reflect the physical, psychological and social functioning of the individual. Objective: to determine the dynamics of quality of life in outpatients with disorders of orthopedic profile during a course of physical therapy, depending on the type of attitude to the disease. Research methods: quality of life assessment was conducted using the internationally standardized Health Status Survey. Patient grouping was performed using the International Classification of Functioning and the method of determining types of attitudes to the disease. The obtained results were processed by methods of mathematical statistics. The study involved 113 patients who underwent a course of physical therapy at FESCO Medical Center during 2013-2015. Results. The analysis revealed a number of features of the dynamics of quality of life depending on the localization of damage to the musculoskeletal system and the type of attitude to the disease. In particular, among lower-impaired patients group with irrational attitude to the disease had worse dynamics in the scales “physical functioning”, “role limitations due to physical health”, “pain”, “vitality”, “mental health” and "physical status". Because the dynamics in the groups with irrational attitude to the disease were statistically worse in a significant number of indicators, no comparison of the final indicators with the groups of patients with the rational attitude to the disease was observed. Conclusion. The existence of statistically significant differences in the dynamics of quality of life among patients with orthopedic profile during physical therapy at the outpatient stage was confirmed, depending on the type of attitude to the disease. The results obtained should be considered to improve the physical therapy system and increase its effectiveness. This is necessary first of all for patients with irrational attitude to the disease, as a significant number of the studied indicators were worse in these patients, and also had less pronounced dynamics compared to patients with rational psychotypes. This requires identifying the characteristics of managing such patients and improving management in the physical therapy system.
