Особливістю низьковентиляційного способу життя (НВСЖ) є те, що гіповентиляційний стан організму досягається не шляхом тимчасових вольових маніпуляцій (Бутейко, Стрельнікова) або за допомогою технічних засобів (Фролов, «Самоздрав»), а за рахунок практикування певного способу життя (носове дихання, лужноутворююче харчування (нутрієнти тільки рослинного походження), фізичне навантаження, саногенетична та динамічна медитація), який сприяє виробленню стійкого фізіологічного дихання (еупное), що виникає цілком природньо, і постійно підтримує необхідний рівень вуглекислоти та інших гомеостатичних параметрів. Такий стан дихання стає основним фізіологічним орієнтиром для самоспостереження за загальним благополуччям життєдіяльності організму. Цей спосіб засвоюється бажаючими на основі вивчення теоретичних знань та засвоєння практичних навиків протягом всього життя.
Peculiarity of low ventilatory lifestyle (LVLS) according to Revutska is that hypoventilatory state of the body is achieved not through temporary volitional manipulation (Buteyko method, Strelnikova method and others) or using of technical adaptations (breathing by Frolov, "Samozdrav"), but is achieved through by practicing a certain way of life (nasal breathing; alkaline-forming food (nutrients of plant origin); sanogenetic and dynamic meditative state; moderate physical activity) which help to develop steady physiological breathing (eupnoea) which occurs naturally and continuously maintains desired level of carbon dioxide and other homeostatic parameters. Such a state of breath becomes the main physiological reference point for self-observation of the general well-being of the body's vital activities. This way of life is applying by those who wish on the grounds of the principles of andragogy by studying of theoretical knowledge and acquisition of practical skills of selfregulation over a lifetime.