Досліджено особливості педагогіки ненасилля О. Нілла та поширення ідей вільного виховання на засадах психоаналізу. Встановлено історію розвитку школи-інтернату «Саммерхілл», специфіку зарахування і розподілу дітей по вікових
групах. Розкрито ключові ідеї освітньої філософії О. Нілла, яка розвивалася на ідеях вільного виховання, любові, поваги до
дитини, неприпустимості покарань і диктату дорослих. Досліджено особливості роботи учителів, організацію освітнього процесу, специфіку позаурочної діяльності (організацію дитячого самоуправління, театральних вистав, творчих студій, судової системи та ін.) й оцінювання знань учнів. Проаналізовано ставлення О. Нілла до найбільш відомих педагогічних концепцій першої половини ХХ ст., зокрема до авторитарної педагогіки, релігійного виховання і педагогіки свободи М. Монтессорі. Висвітлено критику педагогічних ідей О. Нілла як прояв педагогіки анархізму. Обґрунтовано використання О. Ніллом методів класичного психоаналізу (фрейдизму). Встановлено, що розвідки О. Нілла стосувалися, насамперед, проявів учнівської агресії, захисних механізмів особистості (сублімації, проекції, раціоналізації, витіснення та ін.), першочергового впливу батьків на виховання дитини. Доведено, що поширення альтернативних шкіл на засадах ортодоксального психоаналізу було трендом європейської педагогіки першої половини ХХ ст. Зроблено висновок, що освітня філософія О. Нілла була пронизана багатьма ідеями, зокрема даосизму, екзистенціалізму, фрейдистського психоаналізу, а також педагогічного анархізму Г. Лейна. Перспективи подальших досліджень визначено у вивченні ідей психоаналітичної педагогіки на засадах індивідуальної психологія А. Адлера та аналітичної психології К.‑Г. Юнга.
The article explores the peculiarities of nonviolence pedagogy of A. Neill’s and the spread of ideas of free education on the basis
of psychoanalysis. The history of the boarding school of Summerhill, the specifics of the enrollment and distribution of children by age are established. The key ideas of the educational philosophy of A. Neill, which developed on the ideas of free education, love, respect for the child, inadmissibility of punishment and dictation of adults, are revealed. The peculiarities of teachers
‘work, organization of educational process, specifics of extracurricular activities (organization of children’s self-government, theater performances, creative studios, court system, etc.) and assessment of students’ knowledge are investigated. The attitude of A. Neill to the most famous pedagogical concepts of the first half of the twentieth century, in particular to authoritarian
pedagogy, religious education and pedagogy of freedom by M. Montessori is analyzed. The criticism of A. Neill’s pedagogical
ideas as a manifestation of the pedagogy of anarchism is highlighted. The use of A. Neill methods of classical psychoanalysis
(Freudianism) is substantiated. It was found that A. Neill’s research concerned, first and foremost, the manifestations of student aggression, the protective mechanisms of personality (sublimation, projection, rationalization, displacement, etc.), the primary influence of parents on the upbringing of the child. It is proved that the spread of alternative schools on the basis of orthodox psychoanalysis was a trend of European pedagogy of the first half of the twentieth century. It is concluded that A. Neill’s
educational philosophy was riddled with many ideas, including Taoism, existentialism, Freudian psychoanalysis, and H. Lane’s
pedagogical anarchism. The prospects for further research are defined in the study of the ideas of psychoanalytic pedagogy on
the basis of the individual psychology of A. Adler and the analytical psychology of C. G. Jung.
