Стаття присвячена передумовам виникнення спеціально організованого навчання дітей з особливими освітніми потребами в Україні в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття. У ній визначено становище дітей з особливими потребами (глухі, сліпі, розумово відсталі) в означений часовий період та передумови, які призвели до виникнення спеціально організованих навчальних закладів для таких дітей.
У статті автор зазначає, що діти з порушеннями розвитку здавна привертали увагу представників різних галузей знань – лікарів, педагогів, юристів, філософів. В Україні, яка в силу свого географічного положення увібрала в себе східноєвропейську та азіатську культури (в даному випадку як частина Російської імперії), історично передавалася традиція особливо шанобливого ставлення до людини, яка має видимі фізичні, психічні або розумові порушення. В традиції української культури велике значення приділялося справам благодійності й милосердя щодо людей, які мають важкі порушення. Така ситуація зберігалася до останньої чверті XVIII століття. В цей період в Російській імперії відбуваються значні економічні та культурні перетворення, які сприяли значному розвитку освіти і науки. Була запроваджена нова система народної освіти, швидких темпів розвитку набрали педагогіка і медицина, що сприяло початковому етапу розвитку спеціальної освіти. Тривали заходи приватного порядку щодо влаштування богаділень, відкриття спеціальних виховних будинків для божевільних. Вдосконалювалися форми їхньої опіки, вживалися заходи загального характеру. При монастирях і церквах існували спеціальні будинки піклування для сліпих, глухих та інших осіб. Проте, організовані заходи не сприяли розвитку виховання та навчання осіб з особливими потребами, а навпаки, гальмували їх розвиток. Однією з причин даної затримки є законодавство тих часів, в якому діти з порушеннями визнавалися недієздатними. Розвиток філософських, медичних і педагогічних знань сприяв усвідомленню особливостей аномальних дітей, утвердженню думки про можливість і необхідність їх навчання. Попри це держава не піклувалася про таких дітей, законодавчо обмежуючи їх громадські права.
Статья посвящена предпосылкам возникновения специально организованного обучения детей с особыми образовательными потребностями в Украине в конце XVIII - начале XIX века. В ней определены положение детей с особыми потребностями (глухие, слепые, умственно отсталые) в указанный временной период и предпосылки, которые привели к возникновению специально организованных учебных заведений для таких детей.
В статье автор отмечает, что в этот период в Российской империи происходят значительные экономические и культурные преобразования, которые способствовали значительному развитию образования и науки. Была введена новая система народного образования, быстрых темпов развития набрали педагогика и медицина, что способствовало начальному этапу развития специального образования.
The article is devoted to the prerequisites for the emergence of specially organized education for children with special educational needs in Ukraine at the end of the eighteenth - early nineteenth century. It identifies the situation of children with special needs (the deaf, the blind, the mentally retarded) in the specified time period and the prerequisites that led to the emergence of specially organized educational institutions for such children. The author notes that children with developmental disabilities have long attracted the attention of representatives of different fields of knowledge – doctors, educators, lawyers, philosophers. In Ukraine, which by virtue of its geographical location has absorbed Eastern European and Asian cultures (in this case as part of the Russian Empire), the tradition of a particularly respectful attitude towards a person with visible physical, mental or mental disorders has historically been transmitted. In the tradition of Ukrainian culture, great importance has been attached to charity and charity work for people with serious abuses. This situation persisted until the last quarter of the eighteenth century. During this period, significant economic and cultural transformations took place in the Russian Empire, which contributed to the significant development of education and science. A new system of public education was introduced and pedagogy and medicine gained rapid development, which contributed to the initial stage of special education development. Proceedings of a private order on arrangement of a meeting-house, opening of special educational houses for mad people continued. The forms of their guardianship were improved, and measures of a general nature were taken. At the monasteries and churches there were special houses of care for the blind, deaf and other persons. However, organized activities did not contribute to the development of education and training of persons with special needs, but rather inhibited their development. One of the reasons for this delay is the legislation of the times when children with disabilities were declared incapacitated. The development of philosophical, medical and pedagogical knowledge has contributed to the awareness of the characteristics of abnormal children, the affirmation of the thought about the possibility and necessity of their education. Nevertheless, the state did not take care of such children, limiting their public rights legally.
