Стаття присвячена розгляду проблеми госпіталізму, який виникає у дітей раннього віку, що змушені довгий час бути у розлуці з матір’ю через тривале лікування або проживання у дитячих установах. Особливо гостро дана проблема виникає у дітей з дитячим церебральним паралічем, які страждають від рухових, психічних та мовленнєвих порушень, відрізняються специфічним розвитком пізнавальної сфери. Напрямами роботи з попередження синдрому госпіталізму у дітей раннього віку з церебральними паралічами є забезпечення середовища, багатого на різноманітні стимули; надання можливостей для здійснення рухової активності, організація турботливого спілкування дорослих з дітьми; наповнення дня цікавими змістовними заняттями, іграми тощо.
Статья посвящена рассмотрению проблемы госпитализма, возникающего у детей раннего возраста, которые вынуждены долгое время быть в разлуке с матерью из-за длительного лечения или проживания в детских учреждениях. Особенно остро данная проблема возникает у детей с церебральными параличами, которые страдают от двигательных, психических и речевых нарушений, отличаются специфическим развитием познавательной сферы. Профилактическими направлениями работы по предупреждению синдрома госпитализма у детей раннего возраста с церебральными параличами является обеспечение среды, богатой на различные стимулы; предоставление возможностей для двигательной активности, организация заботливого общения взрослых с детьми; насыщение дня интересными содержательными занятиями, играми и тому подобное.
The article is devoted to the consideration of the problem of hospitalism occurring in young children who have to be separated from their mothers for a long time due to long-term treatment or living in institutions. This problem is especially acute in children with cerebral palsy, who suffer from motor, mental and speech disorders, and are characterized by a specific development of the cognitive sphere. General signs of hospitalism in childhood – loss in weight, lethargy, apathy, avoidance of contacts with others, anxiety, fear, speech delay, intellectual disorders, limited motor activity. Hospitalism at an early age negatively affects all spheres of the child, inhibits intellectual and emotional development, distorts the «I-concept», destroys physical well-being, leads to neurotic development, etc.
Prevention is defined as a set of preventive measures carried out by organizing public medical, psychological and socio-pedagogical support in order to prevent the occurrence and development of any deviations in development, training, education of the individual. Correctly selected directions of preventive work taking into account individual and psychological peculiarities of patients with cerebrovascular disease affect the dynamics of their mental and personal development, provide successful prevention of the formation of hospitalism. Preventive work to prevent the syndrome of hospitalism in young children with cerebral palsy is to provide an environment that is rich in various incentives; providing opportunities for physical activity, the organization of caring communication adults with children; saturation of the day with interesting meaningful activities, games, etc. For an integrated approach to the prevention of hospitalism syndrome in children with cerebral palsy, the cooperation of an interdisciplinary team of specialists and parents of children or persons replacing them is important.
