Педагогічна майстерність є складовою як загальної професійної підготовки учителя будь-якого фаху, так і високим ступенем його галузевої компетенції (педагогічна майстерність учителя-словесника, учителя образотворчого мистецтва, учителя фізичної культури тощо). У культурології, теорії творчості й педагогіці в тому числі є якісна тріада «діяльність – майстерність – мистецтво». Екстраполюючи на дидактичну площину ЗВО, її можна сформулювати таким чином «здатність – здібності – навчання – розпланована реалізація (діяльність) – планово-ситуативна (імпровізаційно-регламентована) діяльність або майстерність». Тобто основна відмінність між студентом-відмінником і студентом, який володіє педагогічною майстерністю, в тому, що перший у своїй виробничій практиці підходить до вирішення педагогічних ситуацій більш інструктивно, стандартизовано, тоді як інший – ситуативно, інтуїтивно й більш креативно. Загальний висновок щодо підґрунтя для вищого рівня педагогічної майстерності такий: якщо майбутній учитель фізичної культури відмінно засвоює, репродукує й використовує на практиці педагогічні та спортивні здобутки, але не включає свою особистість у пізнавальний і творчий процес, то він виявляє високий рівень педагогічної діяльності, тоді як студент, додаючи до вищевказаного власний погляд, досвід, інтерпретацію, креативність у вирішенні педагогічних проблем, що підвищує ефективність педагогічного процесу, сповна втілює педагогічну майстерність.
Педагогическое мастерство является составной как общей профессиональной подготовки учителя любой специальности, так и высокой степенью его отраслевой компетенции (педагогическое мастерство учителя-словесника, учителя изобразительного искусства, учителя физической культуры и т.д.). В культурологии, теории творчества и педагогике в том числе есть качественная триада «деятельность – мастерство – искусство». Экстраполируя на дидактическую плоскость высшего учебного заведения, ее можно сформулировать следующим образом «возможность – способности – обучение – распланированная реализация (деятельность) – планово-ситуативная (импровизационно-регламентирована) деятельность или мастерство». То есть основное отличие между студентом-отличником и студентом, который обладает педагогическим мастерством, в том, что первый в своей производственной практике подходит к решению педагогических ситуаций более инструктивно, стандартизировано, тогда как другой – ситуативно, интуитивно и более креативно. Общий вывод к почве для высшего уровня педагогической мастерства таков: если будущий учитель отлично усваивает, репродуцирует и использует на практике педагогические, спортивные, достижения, но не включает свою личность в познавательный и творческий процесс, то он проявляет высокий уровень педагогической деятельности, тогда как студент, добавляя к вышеуказанному собственный взгляд, опыт, интерпретацию, креативность в решении педагогических проблем, повышает эффективность педагогического процесса, вполне воплощает педагогическое мастерство.
Pedagogical skill is a component both of general professional training of a teacher of any profession and a high degree of his sectoral competence (pedagogical skills of a verbal teacher, a teacher of fine arts, a teacher of physical culture, etc.). Purpose of the article is to theoretical foundation of the dynamics of pedagogical skill development and interaction of factors of its formation. Methods of the research: theoretical - analysis and synthesis of literary sources, comparisons, systematization, generalization, abstraction, hypothetical-deductive, individualization, classification, analogy. A qualitative triad "activity - skill - art is in cultural studies, theory of creativity and including pedagogy". Extrapolating to the didactic plane of IHE, it is possible to formulate it in such way "ability - skills - study - the planned realization (activity) – plan-situational (improvisational-regulated) activity or skill". That is, the main difference between straight - a student and a student who owns pedagogical skills is that the first in his production practice approaches the solution of pedagogical situations more instructively, standardized, while the other - situational, intuitive and more creative. The general conclusion regarding the subsoil for the highest level of pedagogical skill is as follows: if a future teacher of physical culture perfectly assimilates, reproduces and uses in practice pedagogical, sports, achievements, but doesn’t include his personality in the cognitive and creative process, he discovers a high level of pedagogical activity, while the student, adding to the above his own view, experience, interpretation, creativity in solving pedagogical problems, which increases the efficiency of the pedagogical process, fully embodies pedagogical skill.
