Стаття присвячена обґрунтуванню дуальної форми навчання як прояву соціального партнерства, що є суспільно
значущим для функціонування, підтримки та розвитку України. У межах статті визначено спектр проблем, які пов’язані не тільки з професійною підготовкою студентської молоді та працевлаштуванням випускників закладів вищої освіти, а і з активними змінами соціально-економічної політики країни. Доводиться необхідність побудови більш тісної співпраці між закладами вищої освіти та потенційними роботодавцями з метою формування у випускників
такого рівня професійних знань, умінь та навичок, який відповідає потребам підприємства. Акцентовано увагу на розбіжностях, що стосуються дуальної форми навчання та її зв’язку з соціальним партнерством. На основі наукової
літератури проведено аналіз місця та ролі дуального навчання в закладах вищої освіти задля економічної стабільності,
розвитку та вдосконалення українського суспільства, розробки шляхів подолання труднощів. Висвітлено переваги дуального навчання для держави, підприємства (організації, установи), системи вищої освіти та студентів. Розглянуто ряд аспектів, на які звертають увагу сучасні дослідники: визначення перехідного періоду, задля здійснення перегляду цілей та завдань системи вищої освіти, корегування її основної місії; перегляд основ системи вищої освіти; необхідність підготовки фахівців для роботи у соціальному партнерстві підприємств; допуск студентів до виробничого
процесу на підприємстві; переорієнтація, перепідготовка (чи підготовка) як педагогічних кадрів у закладах вищої освіти, так і кадрів на підприємствах. Детально описано ряд принципів, на яких базується дуальне навчання: практико-орієнтованість; комплексність; інтегративність; універсальність, гнучкість та варіативність змісту й технологій освітнього процесу; адаптивність; партнерство; відповідальність; інформаційна відкритість. Надано рекомендації щодо якісної підготовки кваліфікованих кадрів та гарантованого їх працевлаштування. Зроблено наголос
на тому, що лише разом з роботодавцями, об’єднав власні зусилля, можливо провести модернізацію в професійній освіті вищої школи.
The article is devoted to the substantiation of the dual form of learning as a manifestation of social partnership, which is socially important for the functioning, support and development of Ukraine. The article outlines a range of problems that are related not only to the professional training of student youth and the employment of graduates of higher education institutions, but also to the active changes in the socio-economic policy of the country. There is a need to build closer cooperation between higher education institutions and potential employers in order to form graduates of such a level of professional knowledge, skills and skills that meets the needs of the enterprise. The emphasis is on the differences regarding the dual form of learning and its relationship with the social partnership. On the basis of scientific literature, an analysis of the place and role of dual education in higher education institutions was conducted for the sake of economic stability, development and improvement of Ukrainian
society, and the development of ways to overcome difficulties. The advantages of dual education for the state, enterprises (organizations, institutions), systems of higher education and students are highlighted. A number of aspects that are considered by modern scholars are considered: definition of the transition period, for the purpose of reviewing the goals and objectives of the higher education system, correcting its main mission; review of the foundations of the system of higher education; the need for training specialists for work in the social partnership of enterprises; admission of students to the production process at the enterprise; reorientation, retraining (or preparation) of pedagogical staff in higher education institutions and personnel at enterprises. A detailed description of a number of principles on which dual instruction is based: practice orientation; complexity;
integrity; versatility, flexibility and variability of the content and technologies of the educational process; adaptability; partnership; responsibility; informational openness. Recommendations on qualitative training of skilled personnel and their guaranteed employment are given. The emphasis is placed on the fact that it is possible to carry out modernization in the vocational
education of higher education only with the employers, combining their own efforts.
