Особливості фізичного розвитку хлопчиків 7-10 років, які займаються і не займаються спортом

Abstract

Мета роботи – вивчити особливості фізичного розвитку хлопчиків 7-10 років які займаються і не займаються спортом. Матеріал і методи. У роботі використано: аналіз фахової науково-методичної літератури, педагогічне спостереження; антропометрія;динамометрія; методи математичної статистики. Результати роботи. Встановлено, що в процесі зростання юні баскетболісти мають більший приріст показників довжини тіла порівняно з дітьми обох груп, натомість у хлопчиків, що займаються спортом. Крім того, у хлопчиків, що не займаються спортом, довжина тіла збільшується меншими темпами, ніж у хлопчиків, що займаються спортом. Максимальний приріс у 5,44% зафіксовано у хлопчиків, що займаються баскетболом між 9 і 10 роками. Установлено, що масо-ростовий показник хлопчиків 7 – 10 років, що не займаються спортом склав у 7 років (12,11; 0,94 кг·м-3), у 8 – (12,79; 1,89 кг·м-3), у 9 – (12,37; 1,57 кг·м-3) та в 10 - (12,85; 1,60 кг·м-3). При цьому з’ясувалося, що в хлопчиків 7 років, які займаються футболом, на 3,67%, а у баскетболістів – на 3,24% менше значення вказаного показника. Дослідження дозволило встановити, що серед вікових груп, що вивчалися, в хлопчиків 9 та 10-річного віку спостерігаються статистично значущі (p<0,05) відмінності між величиною силового індексу. Так, у хлопчиків 9 років, що займаються футболом і баскетболом силовий індекс виявився на 25,22% та на 14,93% більшим порівняно з хлопчиками, що не займаються спортом. Водночас у 10 років це перевищення склало 16,31% та 17,62% відповідно. Причому в обох випадках виявлено, що силовий індекс як у футболістів, так і у баскетболістів статистично значуще (p<0,05) перевищує дані показники в хлопчиків, що не займаються спортом. Утім статистично значущих відмінностей між показниками хлопчиків, що займаються спортом як у 9, так і в 10 років зафіксувати не вдалося.Перспективи подальших досліджень пов’язані із розробкою технології корекції порушень біомеханічних властивостей стопи юних спортсменів засобами фізичної реабілітації.

Цель работы - изучить особенности физического развития мальчиков 7-10 лет занимающихся и не занимающихся спортом. Материал и методы. В работе использованы: анализ специальной научно-методической литературы, педагогическое наблюдение; антропометрия; динамометрия; методы математической статистики. Результаты работы. Установлено, что в процессе роста юные баскетболисты имеют больший прирост показателей длины тела по сравнению с детьми обеих групп. Кроме того, у мальчиков, не занимающихся спортом, длина тела увеличивается меньшими темпами, чем у мальчиков, занимающихся спортом. Максимальный прирост в 5,44% зафиксирован у мальчиков, занимающихся баскетболом между 9 и 10 годами. Установлено, что массо-ростовой показатель мальчиков 7 - 10 лет, не занимающихся спортом составил в 7 лет (12,11; 0,94 кг · м-3), в 8 - (12,79; 1,89 кг м -3), в 9 - (12,37; 1,57 кг · м-3) и в 10 - (12,85; 1,60 кг · м-3). Определено, что у мальчиков 7 лет, которые занимаются футболом, на 3,67%, а у баскетболистов - на 3,24% меньше значения вышеуказанного показателя. Исследование позволило установить, что среди возрастных групп, изучаемыхмальчиков 9 и 10-летнего возраста наблюдаются статистически значимые (p <0,05) различия между величиной силового индекса. Так, у мальчиков 9 лет, занимающихся футболом и баскетболом силовой индекс оказался на 25,22% и на 14,93% больше по сравнению с мальчиками, не занимающихся спортом. В то же время в 10 лет это превышение составило 16,31% и 17,62% соответственно. Причем в обоих случаях установлено, что силовой индекс как у футболистов, так и у баскетболистов статистически значимо (p<0,05) превышает данные показатели у мальчиков, не занимающихся спортом. В то же время, статистически значимых различий между показателями мальчиков, занимающихся спортом как в 9, так и в 10 лет зафиксировать не удалось. Перспективы дальнейших исследований связаны с разработкой технологии коррекции нарушений биомеханических свойств стопы юных спортсменов средствами физической реабилитации.

The purpose of the work is to study the peculiarities of physical development of 7-10 year-old boys who are or aren’t engaged in sports.Materials and methods. The analysis of professional scientific and methodological literature, pedagogical observation, anthropometry, dynamometry and methods of mathematical statistics are used. Results of work. It has been found that as basketball players grow older, there is a greater increase in body length indicators compared to children in both groups, rather than boys engaged in sport. In addition, non-athletes’ body length increases at a slower pace than athletes’ one. The maximum increase of 5.44% was recorded in boys engaged in basketball between 9 and 10 years. We found that the weight-growth rate of 7-10 year-old boys, who aren’t engaged in sport, was 7 years (12,11; 0,94 kg m-3), in 8 - (12,79; 1,89 kg m -3), in 9 - (12.37; 1.57 kg m - 3) and in 10 - (12.85; 1.60 kg m - 3). At the same time, it was designated that 7 year-old boys playing football had 3.67% and basketball players had 3.24% less value. The study revealed that among the 9 year-old and 10 year-old boys, statistically significant (p <0.05) differences between the magnitude of the power index were observed. Thus, in 9 year-old boys playing football and basketball the power index was 25.22% and 14.93% higher than in boys not playing sports. At the same time, in 9 year-old boys this increase was 16.31% and 17.62% respectively. Moreover, in both cases it was discovered that the power index of both football players and basketball players от statistically significant (p <0.05) higher than the figures in boys who practice or don’t practice sport. However, there were no statistically significant differences between 9 year-old and 10 year-old boys. The perspectives for further research are related to the development of technology for correcting the biomechanical properties of young athletes’ foot by means of physical rehabilitation.