В статье рассматриваются приемы и способы создания сатирического эффекта в сборнике памфлетов А. Т. Аверченко “Двенадцать портретов ( в формате будуар)”. Избранный писателем жанр, архитектоника и синтаксический строй текстов, едкий сарказм, сравнения персонажей памфлетов с животными, жен, а также культурных деятелей, принявших идеалы революции и способствующих своим творчеством их популяризации и сакрализации. сюжетные ходы и стилистические приемы, направленные на прояснение жестокой природы революционных катаклизмов, не оставляют сомнений в том, что позиция писателя заключалась не в безобидном подшучивании над морально-этическим обликом близких к власти людей, но в прямом и бескомпромиссном отрицании явлений, ставших нормой жизни в стране после 1917 г. Аверченко назвал свои памфлеты “портретами”, хотя, по сути, эти портреты являются карикатурами на известных представителей революционного движения, их
У статті розглядаються прийоми та способи створення сатиричного ефекту у збірці памфлетів А. Т. Аверченка “Дванадцять портретів (у форматі будуар)”. Обраний письменником жанр, архітектоніка та синтаксична будова текстів, їдкий сарказм, порівняння персонажів памфлетів з тваринами, сюжетні ходи й стилістичні прийоми, спрямовані на прояснення жорстокої природи революційних катаклізмів, не залишають сумнівів у тому, що позиція письменника полягала не в необразливому кепкуванні над морально-етичним обличчям близьких до влади людей, а у прямому й безкомпромісному запереченні явищ, що стали нормою життя після 1917 р. А. Аверченко назвав свої памфлети “портретами”, хоча, по суті, ці портрети є карикатурами на відомих представників революційного руху, їхніх дружин, культурних діячів, які прийняли ідеали революції і сприяли своєю творчістю їх популяризації й сакралізації.
In the article receptions and methods of creation of satiric effect are examined in collection of pamphlets of А. Т. Аverchenko “Twelve portraits (there is a boudoir in a format)”, written in 1919-1922. The sharpness of satiric exposure of new public and new life agents on the whole is related to categorical non-acceptance one of the most talented writers of the first quoter of ХХ century, by the publisher of magazine “Satirikon” (“New Satirikon”) of revolutionary events and following radical changes in socio-political life of country. A selection a genre by the writer, architectonics and syntactic line-up of texts, scathing sarcasm, comparing of personages of pamphlets to the animals, with a plot motions and stylistic devices, sent to clearing up of cruel nature of revolutionary cataclysms, does not abandon doubts in that position of writer consisted not in the inoffensive trifling above the mental and ethical look of near to power people, but in the direct and hard-edged denial of the phenomena, becoming the norm of life in a country after 1917. Аverchenko named the pamphlets “portraits”, although, in fact, these portraits are caricatures on the well-known representatives of revolutionary motion (Lenin, Trotskiy, Dzerzhinskii), their wives, and also cultural figures, accepting the ideals of revolution and cooperant the work of their popularization and sacralization.