Аналізуються виклики, які спонукають до переосмислення основних (базових) цінностей сучасної Європи; автор аналізує проблеми, які формують цей виклик, фактори впливу та застереження, що впливають на формування єдиного аксіологічного фундаменту для цілісності континентальної спільноти. Головним застереженням, що лунає від євроскептиків є те, що євроінтеграція нівелює культурні відмінності різних народів, через що втрачається їх справжня ідентичність. Насправді ж такі звинувачення не мають під собою ґрунту, адже загальноєвропейські цінності та організаційні структури ніяк не спрямовані на нівелювання національних, етнічних, регіональних відмінностей культур і соціумів. Автор наголошує, що нині Європа немає однієї традиційної культури, єдиної церкви, домінуючої мови, як немає єдиних культурних традицій. Європейський простір – це своєрідна мультикультурна і мультинаціональна спільність, яку навряд чи можна привести до єдиного знаменника. Саме тут й постає проблема зміни самоідентифікування громадян різних національних держав в єдине означення «ми – європейці». Водночас ця багатоаспектна проблема містить в собі небезпеку завжди готових перетворень відмінностей в протиріччя, а то й в антагонізми. Специфіка Європи полягає і в тому, що кожен з її історичних регіонів містить ще стільки ж приводів для поділу, як і весь континент» [1, с. 77 - 78]. І тут як найяскравіше проявляється корисність і потужність європейських цінностей, адже саме вони допомагають віднаходити засоби до мирного взаємопорозуміння у вирішенні будь-яких проблем, що виникають на місцевому, регіональному, міждержавному рівні. Європейці сьогодні в будь-якій ситуації шукають ефективні інструменти зниження напруги, уникнення ескалації, орієнтуючись на аксіологеми миролюбства, толерантності, рівності у відмінностях, взаємовідповідальності.
Анализируются вызовы, которые побуждают к переосмыслению основных (базовых) ценностей современной Европы; автор анализирует проблемы, которые формируют этот вызов, факторы влияния и предостережения, влияющие на формирование единого аксиологического фундамента для целостности континентального сообщества. Главной заявкой, звучащей от евроскептиков является то, что евроинтеграция нивелирует культурные различия разных народов, из-за чего теряется их настоящая идентичность. На самом деле такие обвинения не имеют под собой почвы, ведь общеевропейские ценности и организационные структуры никак не направлены на нивелирование национальных, этнических, региональных различий культур и социумов. Автор отмечает, что в настоящее время Европа не имеет одной традиционной культуры, единой церкви, доминирующего языка, как нет единых культурных традиций. Европейское пространство - это своеобразная мультикультурная и мультинациональная общность, которую вряд ли можно привести к единому знаменателю. Именно здесь и возникает проблема изменения самоидентифицирования граждан различных национальных государств в единое определение «мы - европейцы». В то же время эта многоаспектная проблема содержит в себе опасность всегда готовых преобразований различий в противоречия, а то и в антагонизмы. Специфика Европы заключается и в том, что каждый из ее исторических регионов содержит еще столько же поводов для разделения, как и весь континент» [1, с. 77 - 78]. И здесь ярко проявляется полезность и мощность европейских ценностей, ведь именно они помогают находить средства к мирному взаимопониманию в решении любых проблем, возникающих на местном, региональном, межгосударственном уровне. Европейцы сегодня в любой ситуации ищут эффективные инструменты снижения напряжения, во избежание эскалации, ориентируясь на аксиологемы миролюбия, толерантности, равенства в различиях, взаимоответственности.
Challenges that prompt a rethinking of the basic (basic) values of modern Europe are analyzed; The author analyzes the problems that shape this challenge, the factors of influence and reservations that affect the formation of a single axiological foundation for the integrity of the continental community. The main caveat that comes from Eurosceptics is that European integration eliminates the cultural differences of dissimilar peoples, thereby losing their true identity. In fact, such accusations do not have any basis, because European values and organizational structures are not aimed at eliminating national, ethnic, regional differences of cultures and societies. The author emphasizes that Europe today does not have one traditional culture, one church, the dominant language, as there are no common cultural traditions. The European space is a kind of multicultural and multinational community that can hardly be taken to a single denominator.
This is where the problem of changing the self-identification of citizens of different nation-states into a single definition of "we are Europeans" arises. At the same time, this multidimensional problem involves the danger of always ready transformations of differences into contradictions, and even into antagonisms. The specificity of Europe is that each of its historical regions contains as many reasons for the division as the entire continent ”[1, p. 77 - 78]. This is where the value and power of European values are most clearly demonstrated because they help to find a means of peaceful understanding in solving any problems that arise at the local, regional, interstate level. Europeans today in any situation are looking for effective tools for reducing tension, avoiding escalation, focusing on the axiologists of peace, tolerance, equality in differences, mutual responsibility.
