Дана стаття присвячена богословсько-релігієзнавчому дослідженню феномену «деструктивності» в психоаналітичній філософії Еріха Фромма та проблемі самовизначення особистості. Сучасна людина, як правило, є позбавленою вибору життєвих інтересів та лінії поведінки, так як визначальним фактором інтенції людини на користь жорстокості або позитивної самореалізації є соціальні умови, релігійне оточення та суспільне середовища. У тексті висвітлюються механізми розвитку або придушення власної деструкції. Висновок, до якого приходить автор, полягає у необхідності подальшого розгляду «деструктивності» не тільки як соціального, психологічного та екзистенціального явища, але й як духовного в руслі богословсько-релігієзнавчих областей знань.
Данная статья посвящена богословско-религиоведческому исследованию феномена «деструктивности» в психоаналитической философии Эриха Фромма и проблеме самоопределения личности. Современный человек, как правило, представляется лишенным выбора жизненных интересов и линии поведения, поскольку определяющим фактором интенции человека в пользу жестокости или положительной самореализации являются социальные условия, религиозное окружение и общественная среда. В тексте освещаются механизмы развития или подавления собственной деструкции. Вывод, к которому приходит автор, заключается в необходимости дальнейшего рассмотрения «деструктивности» не только как социального, психологического и экзистенциального явления, но и как духовного в русле богословско-религиоведческих областей знаний.
This article deals with the theological-religious studies of the phenomenon of "destructiveness" in the psychoanalytic Erich Fromm’s philosophy and the problem of self-determination of personality. Modern man, as a rule, is deprived of the choice of vital interests and behavior, since the determining factor of human intent in favor of cruelty or positive self-realization are social conditions, religious environment, and social environment. The text highlights the mechanisms of development or suppression of their destruction. The conclusion reached by the author is the need for further consideration of "destructiveness" not only as a social, psychological and existential phenomenon but also as a spiritual one in the line of theological-religious fields of knowledge.