У статті розглядаються питання навчання діалогічного мовлення, зокрема його форм, здобувачів вищої освіти в нелінгвістичній магістратурі, які є суб’єктами педагогічної, науково-дослідної, проектної, організаційно-управлінської та інших видів діяльності, в умовах сучасної комунікативної парадигми. Характеристика і мета навчання діалогічного мовлення та діалогу – складники компетентності (мовленнєві, навчальні, організаційні, інтелектуальні та компенсаторні вміння), психологічні особливості діалогу (ситуативність, реактивність, синхронність, економічність, експресивність), комунікативні функції діалогічного мовлення (повідомлення та запит інформації, обмін думками, обґрунтування своєї точки зору, заперечення тощо) – зумовили вибір форм навчання, серед яких можна виділити діалог-розпитування, навчальний діалог, переклад діалогів іноземною мовою, проблемний діалог, природний діалог, еферентний діалог, аферентний діалог, бесіди тощо.
В статье рассматриваются вопросы обучения иностранной диалогической речи, в частности ее форм, соискателей высшего образования в нелингвистической магистратуре, которые являются субъектами педагогической, научно-исследовательской, проектной, организационно-управленческой и других видов деятельности, в условиях современной коммуникативной парадигмы. Характеристика и цель обучения диалогической речи и диалога – составные компетентности (речевые, обучающие, организационные, интеллектуальные и компенсаторные умения), психологические особенности диалога (ситуативность, реактивность, синхронность, экономичность, экспрессивность), коммуникативные функции диалогической речи (сообщение и запрос информации, обмен мыслями, обоснование своей точки зрения, отрицание и т. п.) – обусловили выбор форм их обучения, среди которых можно выделить диалог-опрос, обучающий диалог, перевод диалогов на иностранный язык, проблемный диалог, природный диалог, эфферентный диалог, афферентный диалог, беседы и т. п.
The article deals with the issues of teaching foreign language dialogical speech, particularly the forms of its teaching to the students taking the non-linguistic Master’s course, who are the subjects of the pedagogic, scientific and research, project, organizational, administrative, and other types of activities, under conditions of the modern communicative paradigm. The characteristics and the aim of teaching dialogical speech and dialogues – the components of the competence in dialogical speech (speech, educational, organizational, intellectual and compensatory skills), the psychological peculiarities of a dialogue (situatedness, synchronism, responsiveness, economy, expressiveness), the communicative functions of dialogical speech (the conveyance of a piece of information, the request of information, the argumentation of one’s point of view, the exchange of thoughts, the negation, etc.) – determined the choice of the forms of their teaching, among which one can single out a dialogue-questioning, an instructional dialogue, a problematic dialogue, a natural dialogue, an efferent dialogue, an afferent dialogue, a conversation, etc.
