В статті досліджується доленосна сутність буття як такого. На підставі досвіду
М. Гайдеггера здійснюється спроба усвідомлення справжньої сутності буття як такого через осмислення природи шляху буття як підстави. Зусилля зроблене на феномені долі (запитування, яке неможливо обійти) через показ відчуженого уявлення про долю як фатум (непохитну визначеність) чи фортуну (нерозумну напередвизначеність). Стверджується, що доленосність буття як підстави є добровільною послушністю сутності людини.
The article is analyzed the fateful essence of being as it is. On the M. Heidegger’s experience author proposes the awareness attempt of the real being essence as it is through the comprehension of the being way nature as a ground. The efforts are
concentrated on the destiny phenomenon (inquiring, which impossible to go round) through ignoring of the alienated imagine about destiny as a fate (inflexible definiteness) or fortune (unreasonable
predefined). Author approves that the fateful of being as a ground is a voluntarily obedience of human’s essence.
